ЧОМУ ВОНИ НЕ НА ФРОНТІ?
1 min read
«ҐАСПАДА ОФІЦЕРИ, Я ПРОШУ ВАС УЧЄСТЬ:
КТО СБЄРЬОҐ СВОЮ ШКУРУ ‒ ТОТ СҐУБІЛ СВОЮ ЧЄСТЬ!»
Олександр Третьяков — офіцер ЗСУ з військовою освітою (Київське вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони і Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут). А також політик, депутат ВРУ IV, V, VI, VIII скликань (від Народного Руху України, «Нашої України» та БПП).
Більше того, в Раді восьмого скликання він навіть очолював Комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.
Третьяков ‒ чоловік призовного віку, проте цей патріот-офіцер чомусь жодного дня не брав участі ані в АТО, ані в повномасштабній війні Росії проти України.
І таких, як Третьяков, офіцерів запасу з дуже непоганими за нашими мірками військовими пенсіями в Україні, повірте, багато. Лише серед моїх знайомих їх троє. Так, один із них ‒ льотчик ‒ на моє пряме запитання, чому він зараз не воює, будучи напідпитку, відповів вельми щиро: «А я ще не визначився, на чиєму боці я буду воювати!».
Другий, офіцер-артилерист, на подібне запитання взагалі впав і істерику і почав верещати на повен голос: «У мене тут таке життя ‒ полювання, риболовля, автотуризм, непогана пенсія! І заради чого я все це маю кинути і йти воювати, де мене можуть тупо вбити???».
Третій ‒ теж офіцер-артилерист призовного віку. Пряме запитання мені не вдалось йому поставити, але з ним і так усе зрозуміло, бо з початку війни 22-го року цей здоровань під метр 90 зросту замість того, щоб піти на фронт, обмежується лише саркастичними зауваженнями в бік путіна…
На цьому тлі ловити на вулиці хлопців, які не служили в армії взагалі, і кидати їх після двох тижнів підготовки на «нуль» виглядає з боку наших військкоматів (чи як вони там зараз називаються), погодьтеся, дуже дивно, якщо не сказати більше. Чи не так?
Від УСІМ:
Порушена І. Магрицькою тема дуже актуальна. Для когось ця тема дражлива, а для когось — це злоба дня.
Час від часу, публікуючи інформаційно-аналітичні матеріали про стан українського суспільства і про війну Росії в Україні, ми задаємо запитання, винесене в заголовок.
Чому не призвані до війська у зону бойових дій ще молоді старші офіцери, яких відрекомендовують як офіцерів запасу і які не вилазять з телеефірів часом протилежних ідеолоґічних спрямувань?
Чому не воюють ті ж сотники Майдану, які під час подій на Майдані й упродовж років після хизувалися на подіумах у польових військових строях, а тепер окуповують ефіри діаспорних радіостанцій, сидячи в бомбосховищах в Україні?
Чому не воюють такі активні за мирного часу члени численних (понад півсотні) козацьких товариств і об‘єднань — генерал-хорунжі, полковники, отамани, сотники і просто козаки?
Нам, звісно, скажуть: таких одиниці і вони погоди не роблять. Авжеж! З одиниць складаються взводи, роти, батальйони, бригади… Назвіть бодай один козацький підрозділ — не полк, а хоч сотню! — який уславився в боях у місцях якраз козацької слави.
