ЛЮДИНА І ВОВКИ

Два роки він жив поруч із дикою вовчою зграєю: ночував у лісі, ходив із нею на полювання, ділив здобич — а одного разу вовки врятували його від ведмедя.

Ясон Бадрідзе — грузинський етолог, учений, який досліджує поведінку тварин. Він закінчив біологічний факультет Тбіліського університету, став доктором біологічних наук і присвятив десятиліття вивченню вовків.

У 1974 році 30-річний Ясон вирушив до Боржомської ущелини. У СРСР вовків тоді масово винищували як загрозу для тваринництва, а дослідження їхнього життя майже не підтримували.

До зграї Бадрідзе наближався кілька місяців.

Вивчав стежки, місця відпочинку та маршрути полювання. На шляху вовків залишав смужки тканини, які носив на собі, щоб тварини поступово звикли до його запаху. Зброї не брав — запах пороху міг їх насторожити.

Під час першої близької зустрічі дорослий вовк підійшов до Ясона приблизно на 5 метрів. Довго дивився йому в очі, а потім відвернувся і спокійно пішов.

Відтоді зграя дозволяла людині залишатися поруч.

Бадрідзе дав вовкам імена своїх друзів, спав неподалік від них і біг разом із ними лісом. Під час полювання він іноді перекривав здобичі шлях і спрямовував її туди, де чекала зграя. Частину м’яса вовки залишали йому.

Одного разу Ясон травмував ногу й майже не міг рухатися. Молодий вовк приніс йому шматок м’яса. Так само зграя годувала старого вовка, який уже не міг полювати самостійно.

Найнебезпечніша зустріч сталася після виснажливого полювання. Бадрідзе підійшов до великого каменя й раптом побачив за ним ведмедя. Ясон закричав. Вовки, які вже відійшли, одразу повернулися і змусили звіра відступити.

Сам учений не говорив, що став вовком чи повноправним членом зграї. Тварини просто перестали бачити в ньому загрозу й прийняли його присутність.

За майже два роки поруч із ними Ясон побачив те, чого не можна дослідити у клітці: як вовки навчають молодих вовчат, розподіляють ролі під час полювання, допомагають слабшим і передають досвід.

Пізніше Бадрідзе почав виховувати осиротілих вовченят. У великому вольєрі він учив їх полювати, розпізнавати небезпеку, уникати людей і не наближатися до свійської худоби. Десятки підготовлених ним тварин згодом повернулися в дику природу.

Свої спостереження Ясон виклав у наукових статтях і книзі про розвиток поведінки вовків та їхнє повернення у природне середовище. Його цікавило не те, як приручити хижака, а як допомогти вирощеному людиною вовкові знову навчитися жити без неї.

Сьогодні Ясону Бадрідзе 82 роки. Він уже не вирушає на тривалі спостереження в ліси, але залишається професором-емеритом Державного університету Іллі та передає свій багаторічний досвід у працях і лекціях.

За десятиліття поруч із вовками він довів просту річ: ці тварини не є бездумними хижаками. Вони навчають молодих вовчат полювати, піклуються про слабших, пам’ятають добро і здатні довіряти.