БУДЕ УКРАЇНА — БУДЕ Й КРИМ
1 min read
Доля Криму цілковито залежить від системних устроєвих змін в Україні
Я дуже боюся, що зараз українська держава ухвалить рішення щодо Криму, які знову заведуть нас у глухий кут. Перед тим, як щось робити, треба спитати себе, а що ти хочеш мати в результаті, яке бачення майбутнього, яка стратегія розв’язання численних проблем.
Законсервувати той Крим, який був на початку 2014? Щоби що? Щоб потім знову забути про нього на 30 років? А потім скаржитися, що все пішло не так? Невже важко подивитися на кілька кроків вперед?
Я категоричний прихильник формули, яка була винайдена на форсайті, що відбувся в рамках саміту Кримської платформи 2021:
Крим буде українським, лише якщо він буде кримськотатарським; Крим буде кримськотатарським, лише якщо він буде українським.
* * *
Цікаво, чи знає Подоляк, що в Криму колись уже скасовували автономію? В 1945-му, через рік після депортації кримськотатарського народу. Сталін і ко методично стирали будь-який зв’язок кримських татар з рідною землею.
Якщо автономію в Криму, яку треба наповнити геть іншим змістом, скасують умовно завтра, проявом якої саме політики стосовно кримських татар це буде? Ігнорування чи витіснення? Маргіналізації чи асиміляції?
Ви кажете «автономія не потрібна». Ми чуємо «ви не потрібні». Ви кажете «всі рівні». Ми чуємо «ви як усі, вас не існує». Ви кажете «Крим стане областю». Ми чуємо «депортація триває».
Я розумію страхи щодо автономії. В їхній основі лежить нерозуміння кримських татар, накладання на українсько-кримськотатарські відносини колоніальної логіки, нерозуміння природи циклічних та причинно-наслідкових зв’язків у суспільних процесах. Але все те другорядне.
Першочергове інше. Коли сторонній спостерігач читає «автономія», він думає «привласнення». Тобто коли кримтатари кажуть «то наша земля, то наше море, то наші гори», такий слухач чує «ти тут чужий, тобі туди зась».
Насправді ж кримські татари «не мають» Крим. Вони ним живуть. Модус «бути», а не «мати». Жити, а не споживати.
Це означає, що жити, бути в Криму можуть й усі інші громадяни, хто готовий зводити спільне майбутнє тієї землі, а не паркани на ній. Взаємодіяти – не взаємовиключати. Співтворювати – не спотворювати.
Наприкінці цього посту мало би бути щось, за що можна було б учепитись для розкрутки хейту в обидва боки. Я цього робити не буду. На сьогодні уже достатньо сказано не з мудрості глибокої.
* * *
Можна писати багато про майбутнє Криму, але влучно сказав Валерій Пекар: «Крим буде українським, якщо він буде кримськотатарським. І Крим буде кримськотатарським, якщо він буде українським».
Про такий Крим говорив і Вʼячеслав Чорновол.
Це як раз той момент, коли у питанні майбутньому статусу Криму важливі і форма, і зміст, і наповнення, і алгоритми, і закони, і перші кроки.
І на часі все: і звільнення півострова, і планування фронту стабілізаційних робіт після деокупації.
Фото чесно взяла в кримчанина Pavel Gol’din
Від УСІМ:
Добре сказано:
«Крим буде українським, лише якщо він буде кримськотатарським;
Крим буде кримськотатарським, лише якщо він буде українським».
Але на шляху реалізації такого підходу є одна перешкода, про яку не думає ніхто. Цією перешкодою є радянський суспілький устрій, в координатах якого застряла Україна після розпаду СРСР.
Поки Україна не позбудеться цієї матриці, поки вона не замінить цей авторитарно-тоталітарний устрій якісно новим ладом, заснованим на українських національних традиціях і звичаях, доти й неможливо буде розв‘язати тугий вузол проблем самої України, доти неможливо буде й вирішити долю Криму як автономії кримських татар.
Більше тут:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
