ВІДБУДОВА УКРАЇНИ І ГАРВАРД​

Заступник виконавчого директора Міжнародного валютного фонду Владислав Рашкован повідомляє для своїх друзів у Гарварді про те, що буде в гостях у Harvard Kennedy School у вівторок та середу на наступному тижні.

18 квітня вранці відбудеться панельна дискусія «Майбутнє України: реконструкція, енергетична безпека та інновації». В дискусії беруть участь: Наталія Яресько, екс-міністр фінансів України; Маттео Патроне, керуючий директор Східної Європи та Кавказу Європейського банку реконструкції та розвитку; Владислав Рашкован, альтернативний виконавчий директор Міжнародного валютного фонду; та Деніел Ф. Рунде, директор проекту процвітання та розвитку Центру стратегічних та міжнародних досліджень. Цю розмову модеруватиме Посол Паула Дж. Добрянскі, старший науковий співробітник проекту «Майбутнє дипломатії».

19 квітня В. Рашкован виступить із доповіддю (чи лекцією?) «Політична економія післявоєнної реконструкції України». Ось як цю подію анонсують орґанізатори:

«Розмови про розвиток» від Growth Lab — це серія розмов із політиками та науковцями, які працюють у сфері економічного розвитку.

Семінар забезпечує платформу для практиків і дослідників для обговорення як практики розвитку, так і аналітичної роботи, зосередженої на політиці.

Після російського вторгнення в Україну Владислав Рашкован перебуває в центрі багатьох міжнародних проектів з надання фінансової підтримки Україні та планування її післявоєнної реконструкції та модернізації. Він також є членом Міжнародної консультативної групи Ради національного відновлення».

В. Рашкован сподівається, що Ілья Тимченко (саме так: Ілья!), колишній бізнес-оглядач газети «Kyiv Post», а нині самозайнятий редактор і письменник (?), який перебуває на стажуванні з публічної політики в Белфер-центрі, організує окрему зустріч із українцями.

* * *

Попри те, що В. Рашкован — один із небагатьох українських професіоналістів, хто говорить про політичну економію і хто мав би розуміти природу провалів будь-яких, а передусім — економічних, реформ у незалежній Україні, він ніколи й ніде навіть не згадує взаємозв‘язок проблем розвитку України із суспільним устроєм, який є основою суспільних відносин і функціонування продуктивних сил в Україні.

Ось і в анонсі заходів, учасником яких в одному з провідних вишів США пан Рашкован буде цими днями, немає навіть згадки про нагальність системних устроєвих змін в Україні.

Учасники панельної дискусії будуть говорити про «реконструкцію, енергетичну безпеку та інновації» як «майбутнє України», при цьому навіть не задумуючись, що насправді намагатимуться підрихтувати фасад усе ще радянської України.

Очевидно, такий же підхід В. Рашкован продемонструє і в доповіді з політичної економії, фокусуючи свою увагу суто на відновленні зруйнованого війною («післявоєнній реконструкції») в Україні і не пов‘язуючи це відновлення (реконструкцію) з тими суспільними, соціально-економічними й соціально-політичними чинниками й факторами, що їх спонукає розглядати саме політична економія.

Школа урядування імені Кеннеді Гарвардського університету є чудовою платформою, з якої варто було б заговорити на увесь світ (і тоді почують і в Україні) про те, що Україна потребує системних устроєвих змін і встановлення якісно нової системи урядування, згрунтованих на українських національних традиціях і звичаях, і що війна Росії в Україні створює для цього сприятливі умови, якими треба скористатися.

* * *

**ІСТОРИКИ І ВІЙНА РОСІЇ В УКРАЇНІ – Ukrainian University** Club

При цій нагоді варто також нагадати, що саме Гарвардський університет, який є одним із найавторитетніших закладів у царині історії, та ще й має у своєму складі Гарвардський інститут українських студій, мав би стати ініціатором і активним промоутером та учасником розвінчування російського історичного міфу й випрацювання нової концепції висвітлення історії Московії.

ІСТОРИКИ І ВІЙНА РОСІЇ В УКРАЇНІ

Поки що, на жаль, ми не помічаємо у Гарварді будь-яких зрушень у цьому напрямку. Книжки гарвардського професора історії Сергія Плохія та публікації й виступи професора історії з Йєльського університету Тимоті Снайдера, безумовно, вносять багато чого нового в історичну науку в цьому відношенні, але вони не ставлять за мету системно змінити концепцію презентації світові тисячолітньої історії України-Русі як історичного міфу (привласненої історії) трьохсотрічної «Російської», сиріч Московської імперії.

Володимир Іваненко