April 1, 2023

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

Публікуємо два зболені тексти Лариси Ніцой, присвячені боротьбі із зросійщенням. Позицію УСІМ висловлюємо наприкінці цієї публікації…

Це неможливо. У Львові звільнили вчительку української мови (завуча школи) за те, що зробила зауваження дитині-переселенцю говорити в школі державною мовою. Звільнили з приписом-забороною обіймати посади в майбутньому. Як?! Як таке могло трапитися у Львові? Чому змовчали вчителі? Де голос інтелігенції? Чому ніхто не відстояв, чому не піднялися на бунт? Мать-переселенка пожалілася, що її рєбйонка прітєсняют. Відділ освіти прислав комісію з 12 защітнікофф – і, вуаля (!), завуча звільнено! Львівські вчителі, ганебно змовчали. Змовчали! Школа імені Ірини Калинець! Школу названо іменем львів’янки, яка багато років провела в московитських таборах, але дожила до наших днів і померла 10 років тому.

Ви уявляєте, щоб у Польщі, Німеччині вчитель сказав переселенцю відповідати на уроці польською/німецькою мовою – і за це польського/німецького вчителя було звільнено? Ну я ще розумію складнощі, що то іноземні країни і мова іноземна, а тут же переселенці в межах своєї країни!

Але на цьому ДНО себе не вичерпало. Після звільнення завуча (виявляється, ще у вересні, і мовчали ж у «тряпочку») тепер учителі в школі кажуть: «Сєня/Вєня/ Кіріл, вам якою мовою зручно говорити? По-московськи? Отак і говоріть, нікого не слухайте. Говоріть, як вам зручно». Хлопчика, який назвав Сєню/Вєню/Кіріла – млями, вичитали перед усім класом і зацькували вчителька уже з іншою мать-пєрєсєлєнкою, яка ходить тепер в школу, як на роботу і читає дітям (під наглядом учительки) лекції про «тожеукрАінцев». А дитину-українця, який назвав речі своїми іменами, батьки змушені були забрати зі школи на дистанційне навчання.

Львове! Це ДНО. Українці Львова повинні згуртуватися і звільнити всю комісію, яка звільнила завуча. Інакше, це буде не дно, а ДНИЩЕ.

Ви думаєте, такі випадки поодинокі в Україні? Село Аджамка на Кропивниччині. Два тижні тому перед самими канікулами стається скандал один в один. Мать-пєрєсєлєнка прийшла з вимогою звільнити вчительку української мови, яка на уроці зробила зауваження учневі відповідати українською. «Мой син всєгда разгаварівал і будєт разгаварівать на рускам. Увольте ету учітєльніцу. Ана буліт маєво сина», – заявила мать у школі. А вчителька, на секундочку, має звання, та ще й мати загиблого героя, який похований у цьому ж селі цієї ж весни. Що робить шкільний колектив? Ставлять вимогу перед сільською радою: «Звільните вчительку – звільнимося ми всі». Вчительку відстояли. От що значить козацький край і село – нащадки козаків, які оселилися тут після зруйнування Січі, і яке входило в Буго-Гардівську паланку Війська козацького Низового. Село, до речі, і досі ділиться на сотні. Захоплююся неймовірно.

Львове, може тобі Аджамських учителів прислати, щоб поділилися досвідом, як відстоювати своїх? Господи, невже фраза «Львів зогнив» – це правда? Не вірюююююю!

* * *

Я дуже сподівалася, що журналісти розплутають цей клубок. Я ж не розслідувальне бюро, я окреслюю проблему. А журналісти – розслідувачі… Дивлюся на журналістські заголовки про письменницю – брехуху. Всі коментарі ними завалені. Брехуха. Брехуха… Зітхаю. І знову про хлопчика-українця, який найбільше постраждав у ситуації зі зросійщеними дітьми – ні слова. Перед тим Дмитрик нікого не цікавив, його стрес і емоційний стан – усі жаліли Ґрішу. А ще задовго перед цим не цікавилися станом письменниці, яка у відчаї згребла з прилавка здачу касирці під ноги, бо касирка відверто знущалася, але кому це цікаво. Головне, касірка бєдная. А письменниця піариться, її книжки “ніхто не читає”.

Так і тепер, знову постраждав україномовний українець, дитина. І почалася ця вся історія з дописом з нього і закінчилася ним. Хтось переймається його станом? Чому хлопчика забрали зі школи на дистанційку? Яка причина? Хтось цікавиться, що в цій школі дозволено відповідати на уроках зросійщеним дітям так, як їм зручно? Хтось зрозумів, що замість учителів, зросійщених учнів почав ставити на місце їхній одноліток, ще один «дмитрик», лише старший, і поплатився. Хтось розбирався, чому в школі диктують правила зросійщені батьки? Хтось читав відверті дописи бабусі хлопчика, якого зацькували, і яка написала, що їм прийшлося капітулювати перед рускім міром у школі… Почитайте її новий скрін унизу. Хтось поцікавився, чому взагалі стала можливою ситуація з україномовним хлопчиком у Львові в школі ім. Ірини Калинець?

Учителі розповіли чому. Але попросили не називати їхніх прізвищ. Це вчителі сказали, що в їхній школі це не перша ситуація зі зросійщеними дітьми, і вона стала ще гіршою, коли звільнили з посади вчителя української мови – завуча. Завуча звільнили. Інцидент стався на уроці української мови зі зросійщеною дитиною. Завуча визнали винною і зняли з посади. Тепер у школі рулять мижеукрАінци. Агов, журналісти, то завуча зняли з посади після інциденту зі зросійщеною дитиною? Чи не зняли? Насправді, завуча дуже складно зняти. Спочатку оголошують попередження. Щоб звільнити з посади треба мати дві догани за те саме порушення. То є догани чи немає? Але ж комісія працювала. Що в результаті? Виписали премію? Насправді, питань після розслідування журналістів стало ще більше.

Я не знаю, що це там у школі за феодалізм такий, що вчителі просять до батечка не називати їхніх прізвищ. І вчитель-завуч мовчить, як риба. Хоча, я розумію. Її зробили винною. Її зняли з роботи, як винну (чи не винну?). Зі слів учителів 12 людей розбиралося. Цілу комісію прислали. Лишитися в наш час без роботи ще й з клеймом. А тут проявили милість – дали працювати в рідній школі рядовою вчителькою. Я б теж на місці вчителів після цього сиділа як миша під віником.

Отож, покладала я надію на журналістів.

Любуюся спростуванням Львівського очільника освіти про ситуацію зі звільненням вчителя української мови (завуча) з керівної посади. Ох і красавчик. З першого ж речення починає маніпулювати свідомістю.

1. Звертається до львів’ян і каже, що ХТОСЬ назвав їх «дном», а вони ж не дно! – одним махом налаштувавши львів’ян проти того Хтось, який «дном» насправді назвав ситуацію, і написав «НЕ ВІРЮ, що львів’яни такі». Дуже правильний хід красавчика – аудиторія, вжіть, ще не знає в чому справа, а вже на його боці.

2. Красавчик витягає козир з руки: «Тато зросійщеного хлопчика служить в ЗСУ», – і все, припечатав усіх наперед індульгенцією на всі випадки життя. ЗСУ. І побігло перегукуватися: «ЗСУ-ЗСУ-ЗСУ!». Яке це має відношення до освітнього процесу, а ніяке, зато як звучить! Кажу ж, красавчик. Трохи, правда, красавчик далі напартачив, сказав, що зросійщений хлопчик розмовляв українською, а от на сайті школи написано, що не розмовляв, не давалася йому українська, на відміну від його сестри (ну то таке, можна лише поспівчувати зросійщеній дитині). Але то лише Ніцой бреше, красавчик ні-ні. Каже, конфлікт вичерпано.

Хвалиться, що зросійщений хлопчик задоволений, його мама повернулася з дітьми в Харків і подякувала за гарне ставлення до її сина. Почалося лише все з допису бабусі україномовної дитини, але про цю дитину – жодного слова. А ще забув красавчик сказати, якою ціною заплачено за задоволення зросійщеним дітям говорити в школі як їм зручно, щоб їм було комфортно: посадою завуча і україномовним хлопчиком на дистанційці, який замість дорослих вирішував проблему. Довирішувався. Красавчик каже на відео, що автор допису (це я) сплутав у купу три різні історії.

А яка ж третя?

«Ну що? – радісно потирають ручки у коментарях начеб-то свої ж (як от Лірник Сашко – казкар) пишуть, – обіср-лася? Вибачайся тепер, брехуха».

І понеслося: «Вибачаєшся, брехуха? Вибачаєшся, брехуха? Вибачаєшся, брехуха?».

Вибачаюся. Вибачте всі, хто постраждав, а я спричинила вам незручності. Поки що все одно винні ми. І заголовки газет не на нашому боці. І будуть ще довго в архівах лежати і їх витягуватимуть, щоб тицьнути в носа. І чиновники між собою порозумілися (Що там у тебе за скандал? Та брешуть, все ок. А, ну ок, дякую за вчасно надану інформацію). Але ж не завжди так буде, правда?

Лариса Ніцой

Від УСІМ:

Ми не раз і не два звертали увагу на те, що уперта боротьба із зросійщенням і захист української мови у способи, до яких вдаються Лариса Ніцой, Ірина Фаріон та їм подібні, жодної користі Україні й українській справі не приносять, а от шкоди…

Свого часу Л. Ніцой зацікавилася однією з наших публікацій і написала в коментарі: кажіть нам, що ви радите робити, і ми охоче будемо це робити.

Порада була проста: займіться організацією Руху за українізацію України, почніть працювати з суспільством, доводячи важливість переходу на українську, організуйте курси української мови і т.ін.

Пані Ніцой палець об палець не вдарила, щоб зайняиися цією справою. Вона продовжила свою боротьбу з російськомовними касирами, таксистами та іншими представниками марґінальних прошарків суспільства.

Повномасштабна війна зрушила зі своїх місць мільйони українців. Переважно російськомовних…

Якщо до цієї війни укрїнська мова, українська культура так і не прийшли до них із курсами українознавства, української мови та ін., як це колись робила стара «Просвіта», то тепер мільйони цих людей самі пересунулися в україномовні реґіони України та в українське зарубіжжя.

Ви думаєте, що для них і в Україні, і в діаспорі орґанізували курси, семінари, гуртки українознавства й української мови?

Нічого подібного! Ніхто ні кує, ні меле. Усе, на що спроможні наші борці й борчині типу Л. Ніцой та І. Фаріон, це воювати з наслідками, а не викорінювати причини.

Скільки це безумство триватиме, один Бог знає.

До теми:

Українізація України як факт і фактор системних змін: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2019. — 230 с.

Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.

Інтелектуальна еліта України як проблема: Статті, нотатки. — Вашинґтон: Видавництво Україна Інк. — 2022. — 729 с.

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.