ЩО ГАЛЬМУЄ ВСТУП УКРАЇНИ ДО ЄВРОСОЮЗУ
1 min read
Чому Україна провалює власні плани щодо виконання критеріїв ЄС
«Європейська правда» ініціювала перевірку готовності України до вступу в Європейський Союз
Протягом останніх місяців Київ відчайдушно боровся за те, щоби наблизити початок формальних переговорів про вступ до ЄС. Обурення українського уряду викликало те, що Єврокомісія посунула на рік оцінку прогресу України у виконанні так званих “7 кроків” – набору визначених Єврокомісією критеріїв, без виконання яких неможливо почати переговорів про вступ.
Київ побачив у цьому спробу загальмувати свій поступ до членства: почав переговори з державами-членами, щоб обійти цю проблему тощо…
Хоча найбільшою перепоною для членства можуть стати дії самого Києва.
Українська влада влітку – щойно отримала статус кандидата – взяла добрий темп у виконанні вимог ЄС. Тоді ж президент Володимир Зеленський публічно обіцяв, що Україна виконає “7 кроків” до кінця осені. Згодом “дедлайн” пересунули на кінець 2022 року. Але чи це реально?
Консорціум українських аналітичних центрів та аналітиків (до складу яких входить також редактор “Європейської правди”) на чолі з авторитетним Центром “Нова Європа” здійснив те, що Єврокомісія поки що не хоче робити: провів аналіз виконання “7 кроків”. Те, що ми побачили, засмучує. Виявилося, що після швидкого старту улітку згодом, восени, Україна загальмувала виконання “7 кроків” і за 2,5 місяці лишилася майже на тому ж місці: обережний прогрес у виконанні одних критеріїв нівелюється регресом щодо інших.
І хоча не в усіх випадках гальмування відбувається з вини влади, це – другорядне питання. Справді важливим є те, що тепер видається практично неможливим завершити виконання критеріїв у заявлені терміни.
Повністю текст статті можна прочитати тут: Кандидат на мінімалках: Україна провалює власні плани щодо виконання критеріїв ЄС | Європейська правда.
Від УСІМ:
Нагадаємо: щоб забезпечити собі вступ до Європейського Союзу, Україна має виконати сім умов:
1) Ухвалити та впровадити законодавство про процедуру добору суддів Конституційного суду України, як рекомендувала Венеційська комісія;
2) Завершити перевірку доброчесності Радою з етики кандидатів у члени Вищої ради правосуддя та відбір кандидатів до створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) Посилити боротьбу з корупцією, зокрема на високому рівні, з ефективним її розслідуванням та судовими рішеннями;
4) Забезпечити відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей за стандартами FATF; прийняти комплексний стратегічний план реформування правоохоронного сектора;
5) Втілити у дію “антиолігархічний закон” для обмеження надмірного впливу олігархів на економічне, політичне та суспільне життя з враховуванням майбутнього висновку Венеційської комісії;
6) Подолати вплив корисливих інтересів через узгодження закону про ЗМІ з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіапослуги та передавши повноваження незалежному регулятору ЗМІ;
7) Завершити реформу законодавства про національні меншини згідно з рекомендаціями Венеційської комісії, разом з механізмами його негайного та ефективного впровадження.
Усі ці реформи за радянського суспільного ладу, в умовах якого продовжує жити Україна, навряд чи й відбудуться. Доказом цього є провал півтори сотні реформ, ініційованих П. Порошенком, який сам же й був гальмом своїх реформ. Таке саме відбувається і тепер.
Україна потребує системних устроєвих змін — заміни радянського суспільного устрою якісно новим суспільним ладом, базованих на національних традиціях і звичаях.
Детальніше див. тут:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
Обговорення цих проблем могла б ініціювати партія «Європейська солідарність», але лідери її зайняті суто ситуативними справами і ніколи не орґанізовували бодай внутріпартійні обговорення ідеолоґічних, методолоґічних та орґанізаційних засад підготовки українського суспільства до інтеґрації в Європу.
Партія В. Зеленського «Слуга народу», маючи монопольну більшість у Верховній Раді України, апріорі не може ініціювати таке обговорення, оскільки вона є феноменом радянської України, і її діяльність спрямована виключно на збереження радянського суспільного устрою.
Навіть жорстока війна, з якою Росія прийшла в Україну мало чого вчить українську еліту, передусім — політичну та інтелектуальну. Так, формально вони укранізуються, але сутнісної трансформації не спостерігаємо.
На превеликий жаль, ці проблеми в українському суспільстві ніхто не хоче хоча б обговорювати. Подивіться, чим займаються і що обговорюють найактивніші мозкові центри в Україні (поданий вище звіт про зроблене «консорціумом українських аналітичних центрів та аналітиків» є одним із яскравих прикладів). Академічна й університетська наука взагалі мовчить.
