МОВА ПРО ТУРНІКЕТ
1 min read
Брат пише про власний досвід врятованого життя після поранення, думаю буде корисно для бійців на передовій.
Відбув чергову операцію, трохи вичистили рани, прийшов до себе і хочу поділитися власним досвідом, який, якщо ним не нехтувати багатьом врятує життя.
Мова про турнікет. Після каски і броніка це третя найважливіша річ в арсеналі воіна. У мене на броніку висіло два + ще один в аптечці і один в нижній кишені штанів. Але.. як ви розумієте, окрім іх фізичноі наявності, ними ще треба вміти користуватись. І не просто вміти іх затягувати на час, цього не достатньо, треба цю процедуру довести до автоматизму.
Кажуть, американські солдати це роблять до 2000 разів, щоб добитись автоматизму. Про це нам неодноразово говорили на тренінгах і вишколах, але… більшість з нас зробивши по 50-100 повторень вважали що вони вже все вміють, і я був у іх числі…Як я помилявся.
Різниця між звичайним накладанням турнікету і коли ти ранений — колосальна… Коли прилітає осколочне, а мені саме таке попало в стегно і сідницю, ти окрім шоку, контузії, гострої болі фактично не можеш рухнути ногою. Я лежав причмелений вибуховою хвилею на землі, бачив, як із стегна дзюрчить кров, шарпнув турнікет, а накласти не можу — нога не слухається і болить до крику…
Осколочне небезпечне тим, що отворів є кілька і життя-кров покидає тебе з різною інтенсивністю. Якби так потривало ще б з кілька хвилин, то щансів вже б не було… Але видко Ангел таки стояв за моїми плечима… Мені повезло двічі.. За мною метрів 30 йшов мій товариш Антон Долинський, який миттєво підскочив і наклав бандаж, дяка тобі, Антоне, і друге чудо — за хвилю зявилася машина пікап, яка випадково проіхджала тут по дорозі, мене вкинули в кузов і відвезли в село до наших медиків, де Сонечко і її брати зробили все по фен-шую… І вам, моі дорогі, велика дяка…
Отож друзі, хто зараз ще воює не нехтуйте тренінгом, нагадуйте те, що вчили, а ті хто готуються, тренуйтеся по максимуму, це незабаром може врятувати вам життя.
