September 25, 2022

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

УКРАЇНЦІ І ІДЕНТИЧНІСТЬ

1 min read

Цікаве соцдослідження провів КМІС. Українців спитали, ким вони себе вважають в плані ідентичності? І дали змогу обрати одну з запропонованих відповідей.

І от що отримали. Понад 84% опитаних обрали ідентичність — громадянин України. І лише 3 з хвостиком відсотка побачили її в приналежності до певної нації чи етносу.

Небагато охочих вважають себе громадянами Європи, світу, підкреслюють регіональну ідентичність. І зовсім мало тих, хто все ще пов’язує себе з колишнім СРСР (але, на диво, такі ще є).

Але повернімося до перших двох цифр. Про що вони можуть свідчити?

По-перше, про неспроможність російських наративів про національний радикалізм українського суспільства, а тим більше — якийсь український “фашизм”. Приналежність до певної нації чи етносу більшість українців не сприймає як певний привілей.

По-друге, ці цифри мають трохи охолодити голови тих вітчизняних ідеологів, хто досі використовує тезу про так званий “титульний етнос” (в жодного серйозного європейського дослідника націй і націоналізму я такого словосполучення не знайшов) і вимагають поваги винятково до нього.

Вибор більшості означає, що сучасною українською ідентичністю є громадянська нація (не політична, а як правильно формулюють науковці КМІС, саме громадянська). Така нація є , за відомим фурмулюванням Гобсбаума, спільнотою людей, які домовилися жити в одній незалежній державі.

Тобто це розуміння ідентичності близьке до розуміння такого явища, як нація, Старою Європою- Британією, Францією, Німеччиною тощо.

Популярне ж у певної частини українців розуміння нації, як обраної Богом пасіонарної меншостіи, яка ” веде і спрямовує” сіру масу несвідомого народу до високої мети — хоч як би яким привабливим не був цей образ, є даниною ідеям, які давно канули в лєту.

Очевидно, що нинішня війна загострила в українців розуміння такої самодостатньої цінності,як власна незалежна держава, такої цінності,як приналежність до неї через громадянство, усвідомлення того, що всі інші суперечності й протиріччя – регіональні , культурні мовні, політичні і геополітичні є ніщо на тлі небезпеки втрати держави.

Тож, коли надалі дискутуватимемо про українську ідентичність, врахуймо, який сенс більшість українців чує в цьому слові.

Євген Якунов

* * *

До теми:

ПОКАЗНИКИ НАЦІОНАЛЬНО-ГРОМАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: Пресреліз підготовлений Заступником директора Інституту соціології НАН України, доктором соціологічних наук Сергієм Дембіцьким

В Україні суттєво зріс відсоток жителів із переважно громадянською ідентичністю – КМІС

Від УСІМ:

Обговорюване опитування є одним із найсуперечливіших і соціолоґічно неспроможних опитувань, проведених КМІС. Це засвідчує деталізація варіантів відповідей, що їх соціолоґи хотіли одержати від респондентів:

Ким Ви себе перш за все вважаєте? Пропоновані варіанти відповідей: (1) Мешканцем села, району чи міста, в якому Ви живете (2) Мешканцем регіону (області чи кількох областей), де Ви живете (3) Громадянином України (4) Представником свого етносу, нації (5) Громадянином колишнього Радянського Союзу (6) Громадянином Європи (7) Громадянином світу (8) Інше

Як бачимо, варіанти відповідей є поняттями, які належать до різних катеґорій, що спричинює підміну понять і уможливлює маніпуляцію як самими поняттями, так і відповідями.

Пропоновані варіанти відповідей легко поділити на дві катеґорії: (А) Громадянство, або горожанство (мешканець населеного пункту або реґіону, громадянин країни або світу і т.ін.) та (Б) Представник етносу, нації, етнічної або соціальної групи, культури і т.ін. Ці дві катеґорії ніяк не можна змішувати як варіанти відповідей у соціолоґічних опитуваннях. Це — просто непрофесійно.

Чому? Щоб відповісти на це запитання, соціологам годилося б усвідомити значення катеґорій «громадянство» («горожанство») та «ідентичність». Ось що нам підказує Вікіпедія:

«Громадя́нство (заст. горожа́нство) — юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок між особою і певною державою, що визначає їхні права та обов’язки . Громадянство передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та ін. прав та обов’язків. Громадянство — структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст людини і держави, взаємовідносин з державою та суспільством» (виділення наші. — Ред.).

«Ідентичність — термін, який має кілька значень: Ідентичність (філософія); Ідентичність (психологія); Культурна ідентичність; Національна ідентичність; Гендерна ідентичність; Цифрова ідентичність» (виділення наші. — Ред.).

У цьому контексті нотатки Є. Якунова слабують на ті ж помилки, яких допустилися соціолоґи із КМІС.

І тут має рацію Анатолій Матвійчук, який зауважує в коментарі до тексту Якунова:

«Ви маєте рацію Євгене, але є одне виключення з цього неписаного правила! І це виключення — культура. У “громадянської нації” її не існує апріорі, отож вона повиння послуговуватися напрацюваннями певного етносу (чи етносів), якщо взагалі претендує на поняття культурної нації. Культура нації (громадянської!) не може з’явитися за місяць чи рік — це робота багатьох поколінь, це майстерність, досвід і душа пращурів, що перетікає у нинішні покоління. Не можна рубати це коріння, не можна обмежувати природній процес успадкування культури, або так жорстоко і бездумно коригувати його. Те, що ми бачимо зараз в Україні — це злочин проти культури українців. Злочин, який творять ЗМІ щодня і щогодини, обмеживши культурну присутність етнічних українців в інфопросторі їхньої держави, заповнюючи створений дефіцит скороспілим українським квазіпродуктом від тих “звьозд”, які ще вчора гидували українською мовою. Я прекрасно розумію, що ділки шоу-бізнесу розглядають наш культурно-інформаційний простір виключно як ринок – і ніхто не збирається його віддавати українцям. Але таким чином “політична нація” втрачає дуже багато в своєму розвитку. Українську культуру без УКРАЇНЦІВ розвивати не можна! Бо це українська культура лише зовні! Ну, не хочуть багаті нувориші віддавати культурний ринок – що ж, хай займаються менеджментом і рахують гроші, а не імітують українську культуру. Панове, відкрийте свої телеканали і взагалі весь медійний простір для українців! Інакше чим ви кращі від окупантів?»

Помилка А. Матвійчука у тому, що культуру як критерій ідентичності він розглядає як «виключення з цього неписаного правила», попри те, що культура і є одним із різновидів ідентичності.

Отже, за великим рахунком громадянин України будь-якого етнічного походження мав би ідентифікувати себе як представник української культури і як представник української політичної нації.

Говорити про наявність в Україні української громадянської нації, мабуть, ще передчасно. Для цього українському суспільству бракує належного рівня національної свідомості й громадянської зрілості. Коли цей рівень буде достатньо високим, сформується громадянське суспільство, і тоді можна буде заговорити й про українську громадянську націю.

Більше тут:

Українізація України як факт і фактор системних змін: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2019. — 230 с.

В‘ячеслав Чорновіл як феномен української історії й політики: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2019. — 201 с.

Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.

Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.

Світове українство — рушійна системних змін в Україні: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 309 с.

Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.

Трансформаційна місія Українського Козацтва: Статті, нотатки — Вашинґтон: Видавництво Україна Інк. — 2021. — 210 с.

Інтелектуальна еліта України як проблема: Статті, нотатки. — Вашинґтон: Видавництво Україна Інк. — 2022. — 729 с.

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.