August 12, 2022

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

ЕФЕКТ ДАННІНҐА—КРЮҐЕРА​

1 min read

Чому “профани не розуміють своєї некомпетентності”

Ефект Даннінга-Крюґера полягає в тому, що люди з невисоким рівнем інтелекту, недостатньою кваліфікацією та вузьким кругозором не мають здібностей для того, щоб зрозуміти: рішення, які вони приймають, — помилкові, а талантів, якими вони себе наділяють, у них немає. Ось чому вони вважають, що мають рацію у всіх своїх діях і краще за інших розуміють ситуацію. Згодом таке світовідчуття набуває в обмеженої людини рис психологічного захисту. Вона приймає риси фобії: відстоювати свою позицію, бо вважає: якщо я допущу думку, що дію неправильно, мене відразу потіснять із насидженого місця більш талановиті індивіди.

Натомість у талановитих людей спостерігається зворотний ефект: вони добре розуміють, наскільки складними є закони реальності та наскільки широким є поле знань, які у перспективі можна опанувати. І це приводить їх до заниження власних здібностей та недооцінки своєї ролі в суспільстві. «Я знаю, що нічого не знаю», — казав мудрець Сократ, який вів більш аніж скромне життя і постійно терпів нападки дурнів, упевнених у своїй правоті. Чи здатен хтось із обмежених людей зізнатися собі в необізнаності? Схоже, що ні.

Такий ефект був теоретично передбаченим, а потім експериментально підтвердженим (у 1999 році) працівниками кафедри психології Корнелльського університету (США) Девідом Даннінгом і Джастіном Крюґером. Теоретичною основою для їхньої гіпотези були спостереження великих учених і мислителів. Даннінг цитував Чарльза Дарвіна:

«Невігластво частіше народжує впевненість, аніж знання». І Бертрана Рассела: «Одна з неприємних властивостей нашого часу полягає в тому, що ті, хто відчуває впевненість, — дурні, а ті, хто володіє розумінням, сповнені сумнівів і нерішучості».

Практичним джерелом натхнення, хоч як це дивно, став злочин, причому з елементом курйозу. Авторів зацікавив випадок зі злодієм Макартуром Вілером, який, перш ніж відправитись пограбувати два банки, намазав собі обличчя лимонним соком, бо подумав, що цей сік протидіє відображенню в камерах відеоспостереження.

Психологи захопилися глибиною некомпетентності людини, яка навіть не намагалася перевірити правильність свого уявлення, хоча помилка загрожувала їй в’язницею. Зібравши в одному залі людей із різних сфер діяльності та з абсолютно різними рівнями знань, автори експерименту попросили їх спочатку заповнити анкету, вказавши рівень своєї компетентності у сфері, в якій вони працюють, а потім відповісти на запитання, які допомагають визначити дійсний рівень професіоналізму. За результатами тестів було складено графік, на якому демонструвалося відношення реальних знань людей до їхньої впевненості в тому, що вони добре розуміються на своїй сфері діяльності.

Графік мав вигляд недосконалої параболи. У лівій частині, де були представлені відповіді найменш компетентних учасників, вона досягала апогею — стовідсоткових значень їхньої упевненості у власних знаннях. Потім лінія стрімко падала: згідно з відповідями переважної більшості людей, які непогано розбиралися у своїй справі, їхні оцінки власних умінь і досвіду були дуже низькими. Ближче до кінця крива знову піднімалася: на цьому її відрізку були представлені відповіді справжніх експертів у своїй справі, які не могли не відчувати, що розуміються на ній дуже добре. При цьому впевненість експертів становила на шкалі близько двох третин від переконаності повних профанів у високому рівні своїх умінь і знань.

Як установили Даннінг і Крюґер, профани не тільки переоцінюють свою компетентність, але й демонструють нездатність адекватно оцінити фахівців із високим рівнем кваліфікації в такій самій сфері діяльності. До того ж профани щиро не вірять, що неправильно відповідають на питання, які стосуються їхньої професійної діяльності, — більшість із них залишилася при своїй думці навіть після того, як їм вказали на помилки та логічно обґрунтували їхню неправоту.
“Принцип Пітера”.

Більшість дослідників вважає, що людство нині переживає чергову кризу і вже протягом одного-двох наступних поколінь стане зрозуміло, чим вона закінчиться. Або розпадом цивілізації, або її трансформацією в нову якість. Найголовнішим чинником глобальної кризи є дезінтелектуалізація суспільства (масова некомпетентність), яка наче ракова пухлина проникає в усі пори нашого життя.

Автор відомої праці “Принцип Пітера” канадський професор Лоуренс Пітер вважає, що в основі системи, яка спонукає індивіда підніматися на свій рівень некомпетентності, знаходяться певні світоглядні наративи, що панують у масовій свідомості:

По-перше, людині, яка легко й із задоволенням справляється зі своєю роботою на певному рівні, доцільно піднятись на вищий рівень, щоб вона працювала з більшим напруженням.

По-друге, чим вище знаходиться людина в соціальній ієрархії, тим успішніше її життя, тим більшої пошани вона заслуговує, тим вищий її соціальний статус і авторитет, врешті-решт – тим вона щасливіша.

По-третє, за наявності певних здібностей і відповідної підготовки, будь-яка людина може успішно займатись будь-якою діяльністю.

Прагнення кожної людини піднятися на вершину соціальної ієрархії – річ природна і корисна для процвітання суспільства. Проте є поважні підстави стверджувати, що вищевикладені положення є облудними і що саме вони фактично запускають у дію руйнівний механізм тотальної некомпетентності.

Для кожної людини існує діяльність, яка відповідає її внутрішній природі, яку людина може робити невимушено, ефективно і радісно. Це та “споріднена праця” Григорія Сковороди, яка розкриває в людині її природу і приносить їй щастя та спасіння. Принцип Пітера припинить свою руйнівну дію і почнеться самоочищення організаційних структур від забруднення некомпетентністю як тільки наступні положення, що є цілком протилежні духу нинішньої цивілізації, увійдуть у масову свідомість.

Людина має піднятися на той рівень, який відповідає її природі і на якому вона може займатися діяльністю, яку може робити з любов’ю і яка їй дається порівняно легко і невимушено – саме така праця приносить людині щастя і самореалізацію. Істинний соціальний статус людини залежить не від її місця у формальній ієрархії, а від того, як добре вона виконує свою соціальну функцію. Найкращих успіхів людина досягає лише у тій діяльності, яка відповідає її природі і функціональному призначенню в соціумі. Людина має прагнути не до вершин соціальної ієрархії, а до вершин майстерності.

Пітер пропонує: усвідомити людині власний рівень некомпетентності і відмовитись від згубного просування нагору.

Чому ж все-таки системи, в яких діє принцип Пітера, ще якось існують, а не розпались внаслідок тотальної некомпетентності? Тому, що в дію вступають додаткові, як правило, тіньові механізми (протекція, корупція, клани, які заважають просуванню компетентних на їхній рівень). Це деморалізує суспільство і руйнує його соціальну тканину. Яким чином можна визначити придатність людини до виконання тієї чи іншої соціальної функції?

Мова йде не про професію, а про вид діяльності в соціальному організмі, який охоплює цілий спектр професій і одночасно є складовою частиною кожної професії.

Ще далекі наші пращури виділяли чотири основні соціальні функції: пізнання світу; влада; господарювання; робота під зовнішнім керівництвом. Усі функціональні підсистеми є членами єдиного цілісного організму, тому вони взаємозалежні, жодна з функціональних груп не є вищою або нижчою, якщо тільки вона добре виконує свою соціальну функцію.

В масовій свідомості належність до еліти визначається наявністю чисто зовнішніх ознак, передусім – влади і грошей. Натомість еліта означає краще, добірне. Отже, еліта – це група людей, яка найкраще відповідає виконанню певних функцій. Передусім, йдеться про чотири базові соціальні функції: пізнання світу; державне управління і безпека; бізнес; робота за певною спеціальністю (професією).

Призначенням духовної еліти є осягнення принципів буття, пізнання законів соціального розвитку, збереження і поширення моралі, духовності, освіти, культури, мистецтва, традицій, етичних норм.

Владна еліта має бути прикладом активного відстоювання національно-державних інтересів, цілеспрямованості, жертовності, порядності. Її головне завдання – ефективне управління національним організмом, політика, законотворчість і забезпечення безпеки громадян.

Бізнесова еліта – забезпечує економічні інтереси держави, громадян враховуючи дію економічних законів і дбає про своїх працівників.

Професійна еліта: виконання з високою якістю в гарантовані строки конкретної роботи – чи це хірургічна операція, чи журналістська стаття.

Обов’язковою умовою існування еліти є наявність дієвих механізмів добору. Історичні пам’ятки свідчать, що в давнину елітарний добір був значно вищого рівня, ніж тепер. Приблизно IV століття до Різдва Христова датується книга “Артхашастра”, в якій детально описані методи перевірки істинної сутності кандидатів на вищі державні посади.

Давні психологи виявили найсуттєвіше:

Людина-1 може ефективно робити лише ті справи, які стали невід’ємною частиною її життєвого досвіду. Вона рідко виявляє ініціативу, яка виходить за межі цього досвіду. Вона може ефективно працювати лише в команді під розумним керівництвом.

Людина-2 – людина колективного досвіду. Це ерудит, здатний вчитися на чужих помилках і перемогах. Робота, що пов’язана нормами, інструкціями виконується швидко і якісно. Проблеми виникають тоді, коли виникає необхідність у нестандартних рішеннях. Та порівняно з Людиною-1, цей тип людини енергійніший та ініціативніший. Часто має сильні бажання і пристрасті, які нерідко виходять з-під контролю.

Людина-3 – людина розуму. Має здатність ефективно та надійно діяти у нестандартних ситуаціях. Вона, здебільшого, енергійна та ініціативна, має сильні бажання та пристрасті, які проте знаходяться під контролем розуму. Однак вона втрачає здатність виконувати однотипні операції — вони їй не цікаві.

Людина-4 – людина мудрості. Схильна бачити за видимими подіями їх невидимі причини, корені яких заховані в духовній та інформаційній сфері. Для неї не існує абсолютно нових ситуацій — є лише універсальні принципи, які реалізуються в конкретних ситуаціях. Там, де Людина-3 прораховує результат, Людина-4 знає його інтуїтивно.
Феномен формування псевдоеліти сьогодні, за відсутності дієвих механізмів добору еліти, спостерігаємо, коли люди в силу різних обставин починають виконують невластиві їм функцій. Натомість кожна функція відповідає одному з чотирьох основних рівнів соціальної ієрархії.

Базовий рівень складають Спеціалісти (“Люди кваліфікованої праці”) – це професіонали, експерти, майстри своєї справи. Наступний, ієрархічно вищий рівень складають Підприємці, здатні організувати продуктивну взаємодію Спеціалістів. Кшатрії (“Воїни, люди влади”) – політики, державні адміністратори, воєначальники, Брахмани (“Люди духу”), які осягають вічні, універсальні принципи буття і забезпечують взаємодію системи “нація” з надсистемою – людством, природою, Богом.

Що відбувається, коли Спеціаліст намагається виконувати функції Підприємця? Через якийсь час справа розвалюється. А якщо Підприємець починає виконувати роботу Кшатрія? Тоді розвалюється держава. Адже його функція – це ефективно працювати заради прибутку. У Стародавньому Римі про таких говорили: “Бідним він приїхав у багату провінцію, багатим він виїхав з бідної провінції”. Ще жалюгідніше виглядає, коли на високий державний пост потрапляє Спеціаліст. Робота цього рівня настільки перевищує його розуміння, що він стає маріонеткою в руках оточення. Спроба перевиховати Спеціаліста на Кшатрія безглузда — те саме, що робити з коня важковаговика скакуна. Еліта не може бути не компетентною.

Псевдоеліта намагається виконувати корисну роботу, принаймні її імітувати. Таким чином, псевдоеліта руйнує природний порядок і ослаблює національний організм, навіть якщо це робиться несвідомо.
Контреліта чинить зло свідомо. Те, що ми спостерігаємо навколо себе, не може бути наслідком лише стихійних процесів. Якщо добре придивитися, то за некомпетентністю псевдоеліти “стирчать вуха” контреліти – не принципово, вітчизняна вона чи іноземна. Вимирання народу, руйнування наукового, промислового і технологічного потенціалу, методичне винищення “середнього класу” – усе це наслідки діянь контреліти.

Петро Клименко

* * *

До теми:

Між Білим домом і владою у Києві існує глибока недовіра – The New York Times

* * *

Українізація України як факт і фактор системних змін: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2019. — 230 с.

В‘ячеслав Чорновіл як феномен української історії й політики: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2019. — 201 с.

Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.

Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.

Світове українство — рушійна системних змін в Україні: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 309 с.

Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.

Трансформаційна місія Українського Козацтва: Статті, нотатки — Вашинґтон: Видавництво Україна Інк. — 2021. — 210 с.

Інтелектуальна еліта України як проблема: Статті, нотатки. — Вашинґтон: Видавництво Україна Інк. — 2022. — 729 с.

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.