В УКРАЇНІ ОБГОВОРЮЮТЬ ІНТЕРВ‘Ю СПАРТЦ
1 min read
«Вона: У вас шпигуни й зрадники на найвищих щаблях. У вас корупцїя. Ви не готувались і не готуєтеся до війни.
Ми: Тю! Та вона ж з Носовки! Що розумного може сказати людина з Носовки?»
У соцмережах активно обговорюють інтерв‘ю, яке Вікторія Спартц дала Сергієві Сидоренку, редактору “Європейської правди”, та
Севгіль Мусаєвій, головному редактору “Української правди”:
Текстова версія Інтерв’ю Вікторії Спартц: звинувачення до Єрмака, контроль за зброєю та закиди до України
Відеоверсія інтерв‘ю:
Для мене сумніви щодо Єрмака зникали двічі:
1. Коли я дізнався що його батько свого часу був керівником ГРУ (Головного Розвідувального управління) СРСР,
2. Коли на відомих плівках із записами корупційних бесід його рідного брата із претендентами на “купівлю посад” в держустановах України, один із них забажав зустрітися з Андрієм Єрмаком особисто, той брат відповів йому (з очевидною гордістю) – “На жаль ні — він п’є каву з Сурковим у Відні частіше аніж бачиться зі мною».
======
Вікторія Спартц – перша представниця американського Конгресу, яка народилася в Україні, переїхала до США і досягла аж таких висот у американській політиці. Вибори до Палати представників вона вперше виграла у 2020 році, за списками Республіканської партії і за своєю риторикою є представницею найбільш консервативного крила партії.
На жаль, Україна потрапила до поля її уваги далеко не відразу. За перший рік на посаді від Вікторії не було активних дій на підтримку нашої держави чи у двосторонніх органах.
Все змінилося з початком повномасштабного вторгнення РФ. Відтоді Вікторія Спартц зробила цю тематику однією з основних у своїй діяльності в Конгресі. Вона здійснила кілька поїздок до України, зустрічалася навіть з першою леді. А ще стала співавторкою закону про ленд-ліз.
Однак, за даними джерел і за визнанням самої Спартц, відносини з офіційним Києвом у неї не дуже складалися.
А кульмінацією цих проблем став лист конгресвумен до президента США Джо Байдена з проханням надати пояснення щодо контактів з главою Офісу президента України, а також блок звинувачень на адресу Андрія Єрмака, оприлюднений наступного дня.
Зважаючи на резонанс цих повідомлень, а також на те, що ці звинувачення лунають в українському публічному просторі вже давно і непокоять багатьох українців, редактори “Української правди” та “Європейської правди” вирішили особисто розпитати Спартц про це в інтерв’ю.
Сказати, що розмова виявилася дивною – це нічого не сказати. Доводиться констатувати, що Спартц була емоційною і не завжди могла обґрунтувати свої твердження. Деякі моменти викликали здивування, як-от припущення, що, може бути передана українцями в Росію чи в Сирію, і, мовляв, через це немає довіри, необхідної для постачань новітньої зброї до України.
Під цим текстом у першому коментарі можна буде подивтис відеоверсію цієї розмови, щоб кожен міг зробити власні висновки про те, у якому контексті лунали ці заяви.
Попри епатажність заяв, у твердженнях Вікторії Спартц є чіткі сигнали, які має почути українська влада. У тому числі щодо механізмів контролю за американською допомогою (оверсайту), дискусія про які незабаром може стати у Вашингтоні ще гучнішою у зв’язку з наближенням цьогорічних виборів у США».
* * *
«Щоб поставити крапку. Спартс нагородила в інтерв’ю трохи фігні, яка свідчить, що вона не дуже знається на наших реаліях. Наприклад, про децентралізацію. Але в принципі такі балачки слід не читати кожен рядок за рядком, бо це не інтерв’ю аналітика. Це треба сприймати як сигнал. Бо щодо Єрмака і історію з САП не Спартц вигадала. І про це вже говорилося неодноразово. І Зеленський давав обіцянки з приводу САП, які він не виконав. А недавно феєрично заявив щось на зразок — у нас антикорупційні органи добре працюють. Себто дав зрозуміти, що виконувати обіцянку не збирається. Ось і отримав історію. Виконав би обіцянку – не було б ніяких скандалів.
Відносно мого емоційного сприйняття. Вона дуже слизька. Але це не має відношення до суті її висловів.
Додам іще: ясно, що це, зокрема, і передвиборча боротьба, яка почалася в США, але що це міняє по суті? Питання України будуть намагатися використати у своїх інтересах демократи і республіканці».
Під цим записом у Фейсбук розгорнулася цікава дискусія, на також варто звернути увагу:
Євген Жовтяк:
«Колишня українка поставила під сумнів доцільність надання адміністрацією Дж. Байдена підтримки Україні лише тому, що у жовтні 2022 року на її окрузі вибори і їй (депутатці від Республіканської партії), треба боротися за переобрання проти Демократичної партії Президента Байдена (який на її «думку» неправильно використовує гроші американських платників податків, надаючи допомогу Україні, якою керує агент ФСБ ярмак) та висунутого нею кандидата!
Це не має жодного відношення до того, що відбувається в Україні і, в жодному випадку, не є проявом її «вболівання за Україну»!
Американські конгресмени, які справді вболівають за Україну – конфіденційно надають американським спецслужбам варту їхньої уваги інформацію, а не публічно переповідають «Байдену» українські чутки, які і Байден і спецслужби знають і без Спартц, але, поки що не мають їх підтвердження конкретними фактами!
—————————-
Якщо що – мені теж не подобається ярмак і я не голосував за Зеленського».
Ігор Зоц:
«Без США вже не було б України і вони мають хоча б ставити питання! А те, що влада за лохів трима Конгрес – поганий сигнал».
Оксана Мосіна:
«У тому й справа, що внутрішня гра політиків у США, може вдарити по нам».
Тарас Бузак:
«Вона навпаки дуже добре ориєнтується в темі України. Краще за багатьох депутатів місцевих рад, які не можуть відрізнити бюджет громади від бюджету района, або області і для них бюджет району і районний бюджет тотожні речі так і нардепів, там взагалі повний пісець».
Ольга Цеброва:
«Американських виборців завжди в першу чергу цікавить, що робитиме їхній висуванець саме для них. Тому байка про політичні дивіденди на українському питанні такий собі аргумент».
Оксана Котомкіна:
«А раніше не використовували? Наші самі дають підстави виокристовувати країну, бо інтереси країни ставлять нижче власних фінансових та кулуартних домовленостей. через це і маємо проблеми».
Тетяна Місюк:
«Спартс в Штатах зустрічалась з Єлисеєвим. Сподіваюсь, що така викривлена інформація пішла не від нього. Хоча маю великі сумніви, що це пересічні військові на передовій волали, що недобудоване житло для військових. Більш того, називала це некоректно житлом для учасників АТО. Такм такий ляп на ляпі, що це реально індіанська Безугла»…
* * *
«Мінімум п’ять френдів написали про мову конгресменки Спартц. Дехто вважає, що вона не могла за двадцять років “забути мову”, дехто підозрює, що вона була російськомовною, дехто навіть відчитує навмисний американський акцент як демонстрацію зверхності. Я послухав її пару хвилин, цього достатньо для коротких висновків. Вона говорить як людина, котра з моменту еміграції ніколи не приділяла уваги українській (підозрюю, що і російській теж) мові як важливому для себе ідентифікаційному чиннику. Тобто її головна і єдина мова цих двадцяти років – англійська, вдома і на роботі. Це видно. Не варто тут шукати якихось прихованих сенсів і натяків. Також мені здається, що пані Спартц не дуже культурна, скажемо так, людина. І для неї українська мова – це мова вулиці і базару, а не культури і книги. Можу посперечатися, але українською вона не читає, не тому, що не може, а тому, що їй це не треба було. Навпаки це б вкрало у неї години, дні і роки у пришвидшеної соціалізації в американське суспільство. Я був у понад половині штатів, у багатьох – десятки разів. І не раз зустрічав таких вчорашніх українців і укрАинцев. Люди справді дуже швидко асимілюються. Особливо, коли їм треба швидко стати своїми у чужому оточнні і тоді, коли місце їхнього походження не є престижним чи (та) важливим чинником їхньої кар’єри. Що вона говорила по суті – не коментую, мені це не цікаво. Я нічого не можу взяти у неї того, чого сам би не знав про українську політику».
Від УСІМ:
Що найбільше насторожує в цій (та й ув інших також) дискусії, так це спекуляції, спричинені елементарним незнанням політичних та інших реалій США.
Через це дискутанти мало переймаються тим, що годилося б обговорювати серйозно, — проблеми України й українського суспільства, які потребують системного, а не ситуативного розв‘язання. Тобто серйозного вболівання за долю України.
Дивує також нерозуміння чи не найважливішого чинника у стосунках між США та Україною — монетизації цих стосунків. Українці переконані, що американці повинні допомагати їм матеріально (бо вони, американці, багаті).
При цьому не береться до уваги, що США допомагають Україні з доброї волі, навіть якщо за цією допомогою стоїть політичний чи якийсь інший інтерес американського уряду.
При цьому також не береться до уваги й те, що гроші США — це гроші американських платників податків, серед яких і мільйони українців, які не хочуть, щоб ці зароблені важкою працею кошти були витрачені не за призначенеям або потрапили в липкі руки коруммпованих чиновників.
До теми:
ЯК В УКРАЇНІ ЗРЕАҐУВАЛИ НА ЗАПИТ ВІКТОРІЇ СПАРТЦ – УСІМ | UWIN
ВІЦЕ-ПРЕМ‘ЄР УКРАЇНИ ВІДПОВІЛА АМЕРИКАНСЬКІЙ КОНҐРЕСВУМЕН – УСІМ | UWIN
МАЙБУТНЄ МОЖЛИВО ЗМІНИТИ – УСІМ | UWIN
НАШІ СОЮЗНИКИ ПОЧАЛИ НАЗИВАТИ РЕЧІ СВОЇМИ ІМЕНАМИ – УСІМ | UWIN
* * *
ВЛАДІМІР ЗЄЛЄНСКІЙ І ПЕРСПЕКТИВИ ОБНУЛЮВАННЯ Й ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ
ПРОГРАНІ ВИБОРИ ЯК ОСТАННІЙ УРОК ДЛЯ УКРАЇНИ
ЗАЧАРУВАННЯ Й РОЗЧАРУВАННЯ ОЛЕКСАНДРА ДАНИЛЮКА
Нехай нас почує світ!
Чи ви додали свій підпис до Звернення?
Додайте свій підпис зараз!
Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.
