ПОЗИТИВИ І НЕҐАТИВИ ДИСКУСІЙ У ЛУҐАНО

Враження від міжнародної конференції з відбудови України

Міжнародна конференція в Луґано (Швейцарія) з відбудови України закінчилася. Її учасники повернулися у свої країни. На жаль, мало хто ділиться враженнями, осмислює почуте і побачине. Тому скласти максимально можливе уявлення про дискусії в Луґано ми навряд чи й зможемо.

Ми продовжуємо публікувати нотатки про конференцію її учасника Романа Шеремети:

1.

Конференція в Лугано закінчилась. Загалом це був правильний крок. План розбудови України потрібен вже.

З позитиву:

1. Український уряд презентував своє бачення розбудови України.

Уряд України розрахував витрати на відбудову України у розмірі $750 мільярдів. Відбудова має бути здійснена за два етапи, кожен із яких складатиметься з сотень проектів.

2. Усі погодилися, що план розбудови потрібно впроваджувати вже сьогодні (принаймі першу його фазу).

3. Усі погодилися, що план розбудови повинен походити від України.

4. Багато країн уже заявило, які саме українські області та міста вони беруть будуть відбудовувати.

На цій карті показано, які країни будуть відбудовувати окремі області України.

5. Багато країн пообіцяли досить велику фінансову допомогу. Приємно здивувала відносно невелика Норвегія — один мільярд доларів.

6. Ну, і, звісно, ввесь світ ще раз одноголосно заявив, що вони підтримують Україну та, що Росія — це зло.

Нижче — про негативи.

2.

Вище я згадав про позитиви конференції, а тепер хочу розповісти про негативи:

1. Хоч український уряд презентував своє бачення розбудови України, конкретики було мало. А аналітики — ще менше.

2. Хоч усі погодилися щодо плану та основних принципів, координації між різними партнерами немає. У різних стейкхолдерів є різні бачення та механізми імплементації плану. Тому тут виникає дуже важливе запитання: хто очолить координацію між різними країнами, донорами та інвесторами?

3. Хоча більшість країн пообіцяли досить велику фінансову допомогу, є країни, за які просто соромно. Наприклад, Автрія, яка заявила, що їхня основна допомога полягає в тому, що вони не блокують постачання зборої Україні від інших країн. З такими “друзями” і ворогів не потрібно.

4. На жаль, було дуже слабке представництво США. США є головним постачальником зброї та фінансової допомоги Україні. Я впевнений, що посольство України в США (Оксана Маркарова) могло б посприяти тому, щоб привезти потужну делегацію США в Лугано. Тут вина Українського уряду та тих, хто безпосередньо займався програмою.

5. Ідея прямого залучення різних країн та міст для відбудови конкретних регіонів та міст України — дуже хороша. Ми з Ukrainian American House працюємо в такому форматі уже декілька років. Проте дивує, що взагалі не було сказано, за якими принципами це все буде відбуватися. Деякі голови ОДА особисто написали мені в Лугано, запитуючи, чому за їхній регіон буде відповідати та чи інша країна. У мене немає відповіді.

6. Щодо програми у мене теж дуже багато зауважень. Майже не говорили про освіту. А як ми плануємо розбудовувати країну без інженерів, механіків, електриків, проектантів, програмних менеджерів тощо? Хто буде готувати людський капітал для розбудови країни? Я розумію що екологія важлива, але як можна було опустити освіту, без якої ми не зможемо втілити план розбудови в життя?!

Оборона, освітп й охорона здоров‘я фінансуватимуться за залишковим принципом, хоч мало б бути навпаки.

7. Ще один прокол програми в тому, що взагалі не говорили про озброєння України. Я розумію, що план розбудови важливий, але не може бути повної розбудови без перемоги, без закритого неба, без ППО. Це повинно лунати на кожній конференції, в кожній офіційній промові. Нам потрібна важка зброя вже!

8. Ну, і на кінець, незрозумілим є механізм імплементації плану. Хто буде контролювати розподіл коштів? Як буде працювати підзвітність? Чи для цього будуть створені секторальні фонди, які будуть контролювати міжнародні експерти? Чи це буде відбуватися на рівні регіонів з урахуванням реформи децентралізації?

Як я вже сказав напочатку: форум розбудови України, який пройшов в Лугано, — це правильний крок. Але цей форум залишив більше запитань, ніж відповідей.

Роман Шеремета

Від УСІМ:

План відбудови України, який обговорювали в Луґано, називають «Новим планом Маршалла». Судячи із нотаток Р. Шеремети та інших джерел про те, що відбувалося на конференції, цей проект і близько не стояв біля плану Маршалла.

Як відомо, планом Маршала називають план відбудови Європи, зокрема — Німеччини, після Другої Світової війни. Тут важливо наголосити, що цей план передбачав передусім зміну суспільного устрою. Відбудові підлягав, наприклад, не Третій Рейх з його авторитарно-тоталітарним устроєм. Німеччина переходила як новий суспільний лад. Так було і в Франції чи Італії. Саме тому план Маршалла був успішним.

План відбудови України, як і його обговорення, обминає навіть згадки про нагальність устроєвих змін. Отже, фактично йдеться про відбудову фізично зруйнованих війною житлового фонду, підприємств, інфраструктури та іншого надбання в основному ще радянської України. Тобто заміну радянської системи координат обговорюваний план не передбачає.

Це означає, що значна (якщо не більша) частина коштів, наданих країнами-учасниками плану, буде змарнована: розкрадена, бездумно закатана в асфальт чи потрачена на що завгодно, але не за призначенням. Про це аж кричить тридцятирічний досвід будівництва незалежної України. А те, що буде використано за призначенням (бо ж робитиметься за участю країн-спонсорів), буде зведено на пси потім — після того, як європейські будівельники поїдуть додому.

Така, на жаль, природа радянського суспільного устрою, що його успадкувала Україна від спочилого в Бозі СРСР. Так, СРСР давно помер, але закладені ще червоними більшовиками традиції «успішно продовжують» «зелені більшовики». Якраз за їхньої влади Москва розв‘язала повномасштабну війну проти України. Бо саме вони, «слуги народу», дали Путінові надію про повернення України якщо не до складу Російської імпепії, то принаймні у сферу впливу РФ.