June 28, 2022

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

ЗІЗНАННЯ КОЛИШНЬОГО (УЖЕ) НАЧАЛЬНИКА СБУ ПО ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

1 min read

Доброго всім ранку, перший пост у моєму житті. Написати його змусило винесення у публічну площину звернення Президента України стосовно діяльності Управління СБ України у Харківській області. Напевно навіть не це, а та кількість дзвінків та повідомлень з словами «Не вірю! Все було навпаки».

Пригадав початок лютого і повідомлення про те, що виводять 92 бригаду, місто залишається без боєздатних частин ЗСУ, офігіваніє від ситуації, зустріч з В. Залужним на трасі та домовленість про залишення бригади до 1 березня.

Пригадав розгорнутий штаб АТЦ, всіх силовиків регіону, вузол зв’язку що працював до початку війни.

Пригадав куплений у військторзі МАЗ з «трубами», який заїхав на територію Управління 23 лютого.

Пригадав як з двома генералами ЗСУ «виключав» аеропорт в ніч з 23 на 24 лютого.

Пригадав початок війни, 2 бат 92 тримає оборону, а моя «наружка» знімає координати для Арти підізжаючи впритул до колон росіян.

Пригадав збір всіх керівників області та міста, військових та правоохоронних структур в приміщенні Управління о шостій годині ранку та «чудернацький» наказ керівника оборони міста про висування зв’язківців до своїх підрозділів, а членів штабу покинути Управління для пошуку іншого місця дислокації.

Пам’ятаю що за оперативною інформацією ворог давав дві години на здачу міста, міськраду та ХОДА було зачинено на «переоблік», а мій заступник по селектору із кабінета губернатора доповідав про поточну ситуацію Президенту, а в той час керівництво регіону «сьорбало» каву в квартирі одного відомого народного депутата від ОПЗЖ.

Пам’ятаю як офіцери ГУР, в моєму кабінеті малювали схеми заторів вулиць, а опера СБУ висмикували комунальників та блокували вулиці і знімали таблички з назвами вулиць.

Пам’ятаю як видавав зброю патрульній поліції та УСР, бо своєї не було, а ГУНП «в них команди не було».

Пам’ятаю як біля 9 години ранку в Управлінні закінчилась зброя, а потік учасників АТО, патріотичної спільноти, місцевих депутатів тощо не закінчувався, а у місті «чомусь» були зачинені військкомати та зброю ніхто не видавав, люди вмовляли дати хоч щось, а його вже просто не було.

Пам’ятаю як «Фрайкор» з трубами із МАЗу займав позиції разом із «Слобожанщиною», а НК із ГУРівцями займали іншу частину міста.

Пам’ятаю як по телефону покійний лідер «Фрайкору» Георгій Тарасенко (Герой України посмертно) доповідав ситуацію.

Пам’ятаю очікування ракетного чи бомбового удару і знищення всього, що можливо знищити та вивезення майна та техніки.

Пам’ятаю євакуацію жінок та дітей — родин тих, став на захист.

Пам’ятаю ніч, коли водії автобусів відмовлялися виїзджати з міста, а опер працівники сідали та вивозили іх.

Буду пам’ятати жінок с дітьми на Холодній горі, які цілий день ждали євакуаціі, в той час коли іх чоловіки вже воювали і лише близько 12 ночі ми знайшли автобуси і вивезли іх на той час «у нікуди», подалі від Харкову.

Пам’ятаю 25 число, коли я із Альфою вже працювали у місті «в повний зріст» відловлюючи коригувальників та посібників окупантів, пам’ятаю вечір, коли генерал ЗСУ дав команду на вихід із міста у зв’язку із його швидким оточенням.

Пам’ятаю слова поліціанта — залишаємось, будем домовлятись.

Пригадую, як через дві доби завантажений БК на дев’яти бусах марно просив провести містом, вів сам із Альфою, розуміючи що ми як не запалений бенгальський вогник.

Пам’ятаю як повернувся весь штаб АТЦ і ситуацію з керівництвом міста назвали одним нецензурним словом.

Пам’ятаю як розгортали зв’язок для всіх частин, як налагоджували обмін інформацією, як той же генерал, який давав команду на вихід казав – ви даєте багато дези, це напевно мешканці Харкова мають знати як виглядає Т64 і як Т72, нічого самі навчились потрошку.

Пам’ятаю як день на сьомий закінчився хліб у місті і як ми домовлялись з пекарями за 30т безкоштовного хліба для міста щодня.

Пригадую як волонтери виходили на зв’язок не розуміючи куди і що везти.

Пригадую знайдені 83 танкові двигуни, які були передані ЗСУ, доречі, які згодом, як виявилось, були заарештовані ДБР у 2017 році і якось «потрапили» на приватні склади. ДБР, до речі, зброю в мене отримало і наступного дня поїхало на Львівський фронт.

Пригадую ЗСУ, які приходили із своїми потребами від ексаваторів, дерева, скоб, квадриків тощо і які їм доставлялись за першим викликом. Коли в три години ранку опера на Малій Рогані рили окопи та бліндажі, бо трактористи сцяли. Пригадую, як так званий штаб оборони міста на 27 день вирішили створити розвідку, напевно замахались бухати та по лікарнях крапельниці через день ставити, та прийшли спитати, з ким ми воюємо, навідь пригадую свою відповідь — вже добре, що ви розумієте, що ми воюємо з росіянами.

Пам’ятаю, як на 64 день черговий керівник письмово 2 БР (перша була про початок війни) наказав перевести всіх представників підрозділів у свій штаб, а це НАБУ, Прокуратура, дві бригади НГУ, два представники ДПСУ, ССО, ГУР, представники ЗСУ.

Пам’ятаю, що в них воно не запрацювало і все повернулось на свої місця.

Кожен день — це історія, історія довжиною в життя. Скажу відверто — Харків не здало дві людини, це І.Баканов і К.Буданов, які провели колосальну роботу напередодні війни, що дозволило закрити місто відразу. Якщо казати про подальший розвиток, необхідно добавити ще І. Венедіктову, яка взяла на контроль розслідування найбільш резонансних справ. Хочу подякувати всім, хто був поруч — ви найкращі!!! Україна обов’язково переможе!

* * *

Тепер звернення до Президента України!

Я свою службу починав із строкової служби, пройшов всі щабелі і нікому ніколи не дозволяв витирати об себе ноги, хоч це Президент, хоч це пересічний громадянин.

Забезпечуючи Ваш вчорашній візит, я чудово бачив, хто був запрошений на цю зустріч. Я не розумію, чому Ваша служба протоколу дозволяє запрошувати тих, кого сама вважає за потрібне, я розумію, за чиєю вказівкою це робилось, але не розумію, чому Ви їм це дозволяєте робити. Також я не розумію, як можна робити висновки вислухавши лише одну сторону. Єдине, за що мене можна покарати з початку війни, — це те, що я 24 видав зброю людям. Разом з тим, вважаю, що якби я цього не зробив, Харків був би окупований. Стосовно будь-яких інших звинувачень я погоджуюсь на проходження дослідження із задіянням поліграфу або будь-яких інших опитувань.

Більше того, враховуючи, що Ви публічно оприлюднили інформацію стосовно мене, пропоную будь-який публічний формат. Разом з тим, чудово розумію всіх замовників зазначеної історії, тому, на відміну від надуманих звинувачень, буду добавляти відео та аудіофайлами (що надають патріотично налаштовані громадяни) стосовно фігурантів вчорашньої зустрічі.

Якщо ця публіка вчора вилила на мене бруд, вважаю, що суспільство має знати своїх героїв (до речі, нагороджувати себе вони дуже полюбляють та приписувати собі те, до чого не мають відношення від слова зовсім). Я думаю, і Вам буде цікаво подивитись на губернатора, який зізнається в тому, що він не впливає на процеси в регіоні, на начальника поліції, який згоден домовлятись із окупантом і його заступника, котрий дає інтерв’ю у формі із краденою кепкою на голові.

До речі, вкраденою із найбільшого ТРЦ міста, де з 24 числа, окрім поліції, немає нікого. На стовпчик, який несуть на кордон, потім його позорно кидають та втрачають 4-200 і 3-300 за такий собі перформенс для Президента. На депутата, який, ймовірно, має відношення до ФСБ.

Коменданта гарнізону, який начебто замовляє замовне вбивство свого колишнього начальника. Та багато чого іншого, що патріотичні громадяни надсилають. Кожне таке повідомлення прошу вважати заявою про вчинення злочину, разом з тим враховуючи колишню службу начальника поліції Харківщини у ДБР та його зв’язки у цій структурі заяви прошу передавати НАБУ.

Стосовно того кола місцевої політичної еліти силовиків та правоохоронців, які були запрошені на зустріч, заявляю, що вони до захисту міста та регіону фактично відношення не мали, використовуючи своє становище виключно для політичного піару.

Окремо ідуть представники ЗСУ, якщо промовчали, скажу, що треба, хлопці, яйця мати, а не розповідати, що ми тобі винні до кінця життя.

Тепер пропоную послухати та подивитись на губернатора, точніше на його оцінку та аналіз діяльності СБУ в Харківському регіоні та його неспроможність впливати на ситуацію. Якщо хтось не впізнає, можна викласти повне відео більше 6 годин (патріотично налаштований громадянин повідомив, що людина про те, що носить відеокамеру не здогадувалась, тому так довго, но цікаво).

Доречі, на всяк випадок: суіцидних ідей в мене не спостерігається, наскільки мені відомо, громадяни скидають відео не лише мені одному.

У зв’язку із викладеним прошу прилюдно спростувати викладену у Вашому зверненні інформацію стосовно бездіяльності керівництва Управління СБ України у Харківській області та вибачитись перед особовим складом зазначеної структури, яка має найвищі результати діяльності серед інших структур.

Роман Владіміровіч (Роман Дудін)

Від УСІМ:

Не кожного дня трапляється, щоб генерали й офіцери вищого рангу в такій специфічній царині, як національна безпека, виходили на люди з реакцією на увільнення з посади та зверненням до президента України. Тому цей текст від Романа Владіміровіча (в миру — Романа Дудіна) вартий того, щоб сприйняти його дуже серйозно й осмислити слово за словом.

Минуло тридцять з хвостиком років українській незалежності і стільки ж — Службі безпеки України. Здавалося б, дух КДБ уже мав би вивітритися, хоча б завдяки просто зміні поколінь тих, хто там служить. Але ж ні! Маркер «славних традицій радянських чекістів» ліг і на цього сміливого офіцера, який вирішив переступити «червону лінію» і апелювати до суспільства, перед яким він хоче бути щирим. Йдеться про його профіль у Фейсбуці із ім‘ям «Роман Владіміровіч».

Під записом Р. Дудіна розгорнулася гостра дискусія, яка також заслуговує на увагу.

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.