ПРО СПРАВИ ЦЕРКОВНІ
1 min read
Не хотів писати на цю тему до закінчення війни, але мушу бо путін та кремль вже запустили маховик міжконфесійного протистояння в Україні з метою підірвати внутрішню єдність і таким чином здолати нашу державу.
Знаю, що в Офісі Президента проходили наради з цього приводу і висловлювалися думки з приводу процесу подальшого об’єднання українського православ’я, але президент Володимир Зеленський сказав, що це не на часі і давайте до цього питання повернемося після перемоги у війні.
Як показують останні події, дуже таки на часі і перемога на духовному фронті не менш важлива ніж на військовому, а я б навіть сказав, що духовна перемога це обов’язкова предтеча військової.
Не даремно ж навіть сатаніст Сталін відкрив зачинені богоборцями-більшовиками церковні храми в часі Другої світової війни.
Вже мабудь для кожного віруючого українця очевидно, що подальше існування УПЦ (МП) на чолі з митрополитом Онуфрієм який з перших днів великої війни засудив путінську агресію проти України, в духовній та юридичній єдності з РПЦ яку очолює гр. Гундяєв, який в свою чергу цю агресію благословляє, НЕМОЖЛИВЕ!
Водночас пошук більшості кліру УПЦ шляхів розірвання цієї єдності заводить їх в глухий кут. Їм або пропонують підпорядкуватися ПЦУ яку очолює митрополит Епіфаній, або стати екзархатом Константинопольського патріархату.
У зв’язку з тим, що отриманий за часів президента Петра Порошенка томос на основі якого утворено ПЦУ обмежує самоврядні права Церкви ( заборона варити миро в Україні та обирати свого Патріарха), а екзархат взагалі узалежнює клір від Константинополя, ці два шляхи для більшості священнослужителів УПЦ на сьогодні залишаються так само неприйнятними як і духовна єдність з РПЦ, адже вони не тільки припинили поминати в ході служби Божої гундяєва а їхні рідні та паства воюють і гинуть за Україну.
Спроби деяких органів місцевого самоврядування без згоди державного військово-політичного керівництва забороняти УПЦ теж не тільки немають жодних юридичних наслідків а й можуть бути використані для розпалювання міжконфесійного протистояння на якому грітиме руки путін. В цих рішеннях більше світського інтересу, політики ніж думок про Церкву. Дехто знову забувши про війну, починає думати про вибори і шукає як завоювати собі електорат…
То чи є вихід?
Звичайно є, але ініціативу має взяти до своїх рук президент Зеленський та державна влада! Необхідно звернутися до Вселенського патріарха і просити про новий томос який дав би нашій Церкві повну автокефалію та право обрати свого Київського Патріарха!
Впевнений, що нашій воюючій країні в цьому не відмовлять! Ми вибороли право на повну автокефалію в нашій священній війні за свободу!
Слід провести Всеукраїнський православний об’єднавчий собор за участі кліру ПЦУ, УПЦ, УПЦ КП та нарешті явити українцям єдину Українську Автокефальну Православну Церкву на чолі з УКРАЇНСЬКИМ ПАТРІАРХОМ!
Церковна єдність це фундамент нашої духовної перемоги, від якої до військової перемоги і довгоочікуваного миру один крок!
Христос Воскрес!
Слава Україні!
