ПРО ПЕРСПЕКТИВИ СУСПІЛЬНОГО МОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ
1 min readШановні колеги!
Я розумію й до певної міри поділяю Вашу стурбованість перебігом формування так званого Суспільного телерадіомовлення, ставлення до цього владних структур і т.ін.
Мушу Вас розчарувати: Ваші сподівання на те, що держава створить Вам омріяне Вами Суспільне телерадіомовлення, марні.
В умовах залишків авторитарно-тоталітарного устрою й адміністративно-командної системи урядування це просто неможливо. Навіть якби за це взялися найпорядніші і найчесніші фахівці та урядовці.
Коли перша українська делегація приїздила до США знайомитися з досвідом публічного (тобто суспільного) телерадіомовлення й відвідувала PBS (Public Broadcast System – Систему Публічного [Теле]мовлення) та NPR (National Public Radio – Національне Публічне Радіо), члени делегації так і не зрозуміли суть цих сегментів американських ЗМІ.
Я зробив цей висновок з тих публікацій, які було зроблено внаслідок того візиту. Тоді ж я порадив учасникам проекту Суспільного мовлення уважно ознайомитися бодай із тією інформацією про публічне телерадіомовлення США, яку можна знайти в Вікіпедії. Не певен, що бодай одна особа заглядала туди.
На жаль, до мене також ніхто не звернувся із жодним запитанням щодо того, як функціонує система публічного мовлення в США, як вона фінансується й управляється, а також яку роль у її функціонуванні відіграє держава.
Суспільне телерадіомовлення в Україні, наскільки я розумію, створюється на основі уявлень конкретних осіб (не буду називати їхні імена), які володіють обмеженим запасом знань, мають досвід роботи в державних ЗМІ і які просто не уявляють собі Суспільне мовлення поза його залежністю від владних структур.
Досвід же США засвідчує, що держава гарантує лише умови для вільного формування й функціонування публічного телерадіомовлення, може надавати часткову фінансову підтримку (наприклад, у формі звільнення від податків або незначних субсидій) і не більше.
Суспільне мовлення на те і суспільне, що воно формується й фінансується членами громадянського суспільства – за рахунок спонсорських внесків і пожертв від юридичних і фвзичних осіб. Прикметним є те, що публічне (суспільне) мовлення як некомерційний інститут не має права навіть розраховувати на доходи від реклами.
Американські системи PBS та NPR двічі на рік проводять спеціальні кампанії для збору коштів на свою діяльність, і різні організації та приватні особи охоче підтримують їх.
Рада публічного (суспільного) теле- чи радіомовлення формується із числа найбільших чи найактивніших спонсорів, провідних журналістів та інших відомих громадських діячів.
Публічне (суспільне) мовлення тримається на високому професіоналізмі журналістів, які не сподіваються на надвисокі зарплати й гонорари. Розміри зарплати визначають їм за якісними показниками ефективності їхньої роботи.
Я не певен, що в Україні можливо створити справжнє Суспільне телерадіомовлення до зміни суспільного устрою й системи урядування. І не тільки тому, що держава в особі владних структур не зацікавлена в такому мовленні.
Вагоміша перешкода – низький рівень національної свідомості й громадянської відповідальності, а також фінансової неспроможності українського суспільства, яке в силу цих причин навряд чи зможе бути суспільним і матеріальним гарантом ефективного функціонування Суспільного телерадіомовлення.
Сказане вище зовсім не означає, що не варто й займатися цим проектом. Безумовно, роботу треба продовжувати, але з іншим підходом і з іншими людьми. Я радий буду надати посильну консультаційну допомогу за умови, що створенням Суспільного мовлення займуться україноцентричні фахівці високого класу, відкриті для продуктивного обговорення.
* * *
Робота над Суспільним телерадіомовленням не виключає втілення в життя озвученої мною ідеї створення незалежної україноцентричної системи ЗМІ на комерційних засадах як франчайзинг.
Докладніше про це можна прочитати на нашій сторінці «Українська Світова Інформаційна Мережа».
Володимир ІВАНЕНКО
Український Університет
Українська Світова Інформаційна Мережа
10 лютого 2018 р.
