ХТО СІЄ ВІТЕР, ПОЖНЕ БУРЮ

Навроцький вляпався з Білим Орлом, підставляючи Туска

Схоже цей пан вляпався. Він не лише занурив питання національної пам’яті у сміховинне політиканство. Він показав, що заради дріб’язкових полівтитчних цілей національною пам’яттю можна гендлювати. Але, як, свого часу, сказав один “правильний русскій” про дещо інше, – національна пам’ять – не бутерброд…Взяв, передав…

На продовження: Дуже дякую Данилові Яневському за вичерпну історичну довідку про УПА. Одначе мушу константувати і вичерпно довести, що до історії зі званням “Героїв УПА” та “Білим орлом” ця історія не стосується ніяким боком.

Підніміть руки хто читав повну історію УПА й інших українських підрозділів ІІ Світової? Хто читав раннього Бандеру, Бандеру в Заксенгаузені, чи “пізнього” Бандеру?

І справді, залиште це історикам. І ось чому: У своїй книзі про Шевченка «Поет як міфотворець» Джорд Грабович вказує, що в процесі широкомасштабного вивчення поезії, історії та міфа Нортроп Фрай також торкається поняття метаісторії (Northrop Frye, “New Directions from Old”, Myth and Mythmaking, Boston, 1960. – P. 115–131).

Повторюючи канадського історика Ф. Г. Андеркліна, він уживає термін “метаісторія”, щоб означити універсальну схему, прозорливість чи проникливість. Крім того, учений підкреслює продуктивність і зручність такого підходу:

“Ми помітили, що метаісторія, хоч вона часто виливається в дуже довгі й інтелектуальні книги, значно популярніша за звичайну історію. По суті, метаісторія стала тією формою, в якій більша частина історичних знань доходить до широкого читача.»

Наводжу цю розлогу цитату і стверджую: в історії з УПА пересічний українець не оперує класичною Історіографією. Для нас нема трьох чи більше УПА. Є герої, які воювали за Україну. Це вже та метаісторія, яку в нас не відняти.

Так само і для пересічного поляка все, що пов’язане з УПА – також метаісторія. Його. Не така, як українська.
Гадаєте Навроцький вивчав історіографію про УПА?

Я схиляюся до того, що того, що історія з «Білим орлом» – це внутрішньопольська боротьба, в якій УПА – лише засіб.

Я схиляюся до тієї думки, що Навроцький, скоріш за все, намагався «підвішати» Туска. Бо тільки після підпису прем’єра рішення президента стало би легітимним.

Якщо Туск не підписує – його починають цькувати як посіпаку-бандерівця.
Якщо підписує – стає посіпакою Навроцького, ворогом України, який танцює під дудку праворадикалів.

Навроцький і ко отримали цілковите фіаско, бо забули, що Зеленський – «кавеенщик». У нього блискавична реакція.
І субота не завадила, бо НП працює і по вихідних.

Політичний гамбіт Навроцького програно всуху.
Зовнішньополітичний імідж – в дупі.

Польські нагороди, зокрема й ті, що асоціюються із національною пам’яттю, знецінено – хто їх тепер захоче приймати.

А представники ліберально-демократичної частини польського суспільства вирішили нагородити президента Володимира Зеленського та український народ власним неформальним «Орденом майбутнього». Ця ініціатива знизу стала реакцією громадськості на рішення влади Польщі позбавити українського лідера ордена Білого Орла.

Хто сіє вітер, пожне бурю…