ПРИГОДА ІЗ ЮРІЄМ МАКАРОВИМ
1 min read
Screenshot
Чому в [українському] суспільстві інформаційна чума?
Чому навіть на ніби-то Суспільне ТБ і радіо — жодної надії? Не знаєте? То почитайте, які кадри відбирають через “незалежний” конкурс і призначають для керівництва Суспільним.
Поліція завершила розслідування щодо нападу, про який заявив виконавчий продюсер Суспільного Мовлення 70-річний Юрій Макаров. Всі експертизи і допити показали, що у момент отримання поранень сторонніх осіб поряд із Макаровим не було.
Джерело: повідомлення поліції Києва
Дослівно: “Згідно з висновками експертів, зразки ДНК, відібрані із речових доказів, належать виключно потерпілому. Також відомі результати судово-психіатричної експертизи”.
“Поліцейські ретельно відпрацювали усі наявні відео з камер спостереження, опитали десятки ймовірних очевидців та провели слідчий експеримент: у момент отримання чоловіком поранень сторонніх осіб поряд із заявником не було.
Поліція вилучила ймовірне знаряддя злочину – ніж та чохол до нього, який знайшли неподалік, та скерувала усе на експертизу. За результатами експертного дослідження, зразки ДНК, відібрані із речових доказів, належать виключно потерпілому, що вказує на те, що тілесні ушкодження чоловік завдав собі самостійно”.
“Потерпілий визнав висновки експертизи. Кримінальне провадження після з’ясування усіх обставин закрито”.
***
В поліції розповіли, що про напад розповів сам потерпілий 16 квітня. Подія сталася біля одного з житлових комплексів Солом’янського району столиці.
Зі слів Макарова, невідомий підійшов до нього та наніс удар ножем, унаслідок чого журналіст отримав ножове поранення в область ребра та поранення руки.
Тоді потерпілого госпіталізували, а за вказаним фактом розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження).
Поліція також розповіла, що Макаров пройшов комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, за висновком якої “у момент заподіяння поранень чоловік мав гостру реакцію на стрес, що могло впливати на його дії”.
Віктор Лешик
З коментарів:
Катерина Валчиковська: Скучно живьом?
Олена Литвиненко: у нас пропал дух авантюрізма.
Матір божа!!!! Це які божевільні особи є! Не дивуюсь тепер, та власне і раніше, що то за тб канал і радіо…. На стерненка такий же, мабуть, напад був!
Ярема Галайда: Чого не зробиш заради привернення уваги))
Марія Гриценко: Дякую за важливу інформацію!
От хочу наголосити: ну якби Ви про це не написали, всі би думали, що таки був напад на публічну особу! То чому ж не повідомили на телемарафоні про це, спростувавши напад?!
Від УСІМ:
Тут нам нагадують, що Юрій Макаров — один із тих, хто запамʼятався сценою із «95-го кварталу», коли він разом із коміком Зеленським, спустивши долу штани, грав на роялі, і що нинішній епізод є однією із «стратеґічних» операцій ОПУ.
Післямова видавця
Упродовж років і десятиліть я просуваю в інформаційний простір України ідею створення україноцентричної системи ЗМІ, яка стала б «четвертою владою» — фактором формування добре структурованого громадянського суспільства з високим рівнем національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності), а водночас і інструментом вираження громадської думки, здатної справляти вплив на першу (виконавчу), другу (законодавчу) та третю (судову) влади.
Журналістську спільноту зокрема, інтелектуальну еліту в цілому та нікого іншого в українському суспільстві взагалі не зацікавила ці ідея. Пустивши за вітром успадковану від КПРС та СРСР потужну матеріально-технічну базу преси, радіомовлення й телебачення, журналісти й медіа менеджери України пішли у найми до олігархів, які зродилися із компартійно-радянської номенклатури і яким була й залишається байдужою доля України.
Тямковитий журналіст, досвідчений медіа менеджер і мій колишній студент, автор розміщеного вище тексту Віктор Лешик у коментарях під одним із моїх текстів про проблеми журналістики і ЗМІ в Україні, в якому я вкотре нагадав про нагальність створення україноцентричної системи ЗМІ, визвірився на мене: мовляв, ви не знаєте, скільки коштів треба залучити для цього!
Знаю! Ще на початку 2000-х з групою моїх однодумців ми підрахували, що на створення функціональної україноцентричної системи ЗМІ ідеальнм було б фінансування в сумі двох мільярдів доларів. З погляду окремо взятого хай і не пересічного журналіста, сума, безумовно, дуже велика й фантастично нереальна. Але не в масштабах майже стамільйонного світового українства, серед якого не було й немає мультимільярдерів, але було і є багато цілком заможних людей, які могли б скинутися на добре діло. Але українські журналісти й медіа менеджери «прєдпочлі» піти на значно легший хліб до українобайдужих або й українобіжних оліґархів, щоб фактично працювати проти України й українського народу й затримати своїх співвітчизників в російсько-радянському інформаційному просторі.
Ідея ж творення україноцентричної системи ЗМІ, формування українського інформаційного простору й захисту інформаційного суверенітету України виявилася чужою й чуждою навіть для журналістикознавців, які, здавалося б, мали перейнятися нею, включитися в активне обговорення її в публічному просторі або хоча б на лекціях перед своїми студентськими аудиторіями.
Натомість вони зациклені на другорядних і третьорядних темах, корплять над рукописами книжок, які будуть видані коштом щедрого жертводавця з накладом у сто-двісті примірників, звісно, не для того, щоб вони знайшли масового читача бодай у їхньому рідному селі чи кварталі, а щоб закласти в бібліотеки щонайменше на триста років. І їм байдуже, чи буде ще на той час українська мова та й Україна взагалі.
Тим часом оліґархи, корумповані ними політики й урядовці щороку виводять з України в офшори десятки чи й сотні мільярдів доларів щороку, десять років поспіль в Україні йде жорстока війна, з якою на її терени прийшла Московія, і ця війна пожирає не тільки життя й здоров’я українців, міста й села, але й сотні мільярдів доларів.
Симптоматично, що найслабшою ланкою у цій війні є український інформаційний фронт, і цього навіть не усвідомлюють не тільки вояки з їхніми офіцерами й генералами, не тільки політики й урядовці на чолі з верховним головнокомандувачем, але й журналісти та медіа менеджери укупі із своїми ученими й професорами. А можливо, що й не хочуть усвідомлювати…
Із тих сотень мільярдів, що витікають в офшори і що згоряють у полумʼях гарячих боїв, не так уже й складно викроїти дещицю в пару мільярдів, щоб зайнятися формуванням і розгортанням інформаційних рот, батальйонів, бригад і корпусів у широкий інформаційно-культурний фронт, який полегшить навантаження на ЗСУ і який зможе стати вирішальним чинником у досягненні повної і остаточної перемоги над ворогом.
Володимир Іваненко
