НАМ НАЛЕЖИТЬ ПРОБУДИТИСЯ

“Основна проблема України – це моральна деградація, а все інше – наслідки”

1.

Вибачте, що російською, але…
На російськомовному каналі Сергей Любарский вийшло моє інтерв’ю. Попри мову — його варто подивитися. Бо воно — про нас. Про гірку правду, якої ми часто уникаємо. Про любов, яка могла би стати фундаментом Омріяної України. І про комплекс меншовартості, який ми тягнемо ще з часів Київської Русі. І про комплекс жертви… І про моральну деградацію, яка зробила нас вразливими.

Ще блаженнійший Любомир Гузар казав: “Основна проблема України – це моральна деградація, а все інше – наслідки.”

Цим інтерв’ю я не хотів нікого принизити. Я говорив з любові. З болючої любові до країни, яка має шалений потенціал — стати цивілізаційним лідером майбутнього. Але ми втрачаємо час, втрачаємо шанс.

Щоб вирости з гусені в чарівного метелика, треба попрацювати. Відкинути ілюзії. Перестати себе жаліти. Подорослішати. Взяти на себе відповідальність. І визнати: “Усе, що ми маємо — ми заслужили.” Це боляче. Але саме з цього починається дорослість.

Я говорю не лише про війну. Я говорю про вихід. Про Революцію світогляду. Про країну, де любов, довіра і відповідальність — не гасла, а спосіб життя. Де люди — не жертви, а творці нового майбутнього.

Чи буде так — не знаю. Але, знову ж таки як казав Любомир Гузар: “Я сказав — і спас свою душу.”

Чи проростуть ці слова у серцях співвітчизників — залежить від вас.

Дякую Сергію Любарському за роботу, глибоку розмову і однодумство.

2.

Про омріяний мир. Я багато їздив Україною з світоглядними зустрічами і часто питав людей: “Про що ви мрієте?” Найпоширеніша відповідь: “Ми мріємо про мир”.

Але я не зупинявся. Я ставив наступне, більш глибоке й провокативне запитання: “А навіщо вам мир? Що ви будете робити, коли він настане?”

Бо мир сам по собі — ще не досягнення.
У нас вже був мир.
З 1990 по 2014 рік — 24 мирні роки.
Нам дісталась у спадок багата, красива країна — з морями, горами, чорноземами, заводами, ракетами, ресурсами. І що ми зробили з цим дивовижним спадком?

За 24 роки миру ми проїли спадок, вирубали Карпати, розпиляли заводи, роздали ракети, продали запаси зброї. Народ зубожів, розплодилися олігархи, українці виїжджали на заробітки. Все, що можна, – розкрадене, приватизоване, розтринькане. 52 мільйони розтанули, як роса на сонці.

В останній мирний рік, у 2014-му Україна займала найгірші позиції в Європі за ВВП, дитячою смертністю, корупцією, тіньовою економікою, продуктивністю праці.

Ось і прийшла війна в наше життя. Смертельна загроза.

Так приходить смертельна хвороба до алкоголіка, який пропив батьківський спадок, пустив життя нанівець. А жити ж хочеться! Молить він про одужання.

Та навіщо йому жити? Щоб знову дуркувати і бухати? Доля невблаганна.

Потрясіння і катастрофи приходять в наше життя, щоб ми або загинули, або змінилися.

Захисники героїчно виборюють для нас час. Вони сплачують жахливу ціну. Не для того, щоб ми байдикували, пили каву, бавились шопінгом, виборами чи схєматозом. Цей час — щоб ми змінилися, щоб ми зібралися, подорослішали, згуртувалися, стали мудрими, сильними. Щоб ми створили прекрасний проект нової Омріяної України.

І коли настане мир — щоб ми його реалізували і стали лідерами нового світу.

Я дуже вибагливий щодо України і українців. Ми маємо такий потенціал і шанс, який просто гріх змарнувати!

Сьогодні я мав розмову з високопосадовцем ООН в Україні. Він пригадав початок великої війни і сказав: “Ми не знаємо, чого ще чекати від українців. Вони вже неодноразово дивували нас.”

Так, ми справді здатні дивувати.
І коли змінимося і подорослішаємо — станемо великим дивом для світу.

Саме тому я й надалі буду провокувати, ставити незручні питання і будити.
Бо часу лишилось небагато.
Смертельна хвороба не чекає.

3.

Я дуже хочу донести до вас одну думку. Чому я говорив і досі вважаю, що “українці заслужили війну”. Можливо, хоч так буде зрозуміло.

У другій частині трилогії “Матриця” є прекрасна філософська думка, виражена в діалозі Піфії з Нео. Провидиця каже обраному, що: “Кожна програма створюється з певною метою. Якщо вона більше не виконує мету — її видаляють”.

Мета системи — завжди за межами системи.

Ми живемо не лише для самих себе — щоб себе годувати, вкладати спати, мастити кремчиком. Кожен із вас народжується, щоб залишити слід у цьому світі. Аналогічно, комп’ютер існує не лише для того, щоб споживати електроенергію та блимати монітором. І завод працює не для того, щоб дати роботу своїм працівникам.

Так само і цілі країни. Наша рідна Україна існує не для того, щоб плекати “садок вишневий коло хати” і займати найбільшу територію Європи.

Ми маємо свою глобальну мету, місію, яку маємо усвідомити. Але ми не хотіли. І настав етап знищення. Все закономірно.

Яка ця місія?

Можливо, стати лідером цифровізації. Або запропонувати світові взірці якісного сервісу — ті, хто зараз у США або в Європі, відзначають, що сервіс там і близько не зрівняється з українськими практиками. Українці вже нагадали всьому світові про цінність свободи, гідності. У світ, зіпсований постмодернізмом, ми принесли цінність ідеалів.

Але це не все.

Я переконаний, що в України є місія бути геополітичним лідером, провідником людства в майбутнє, бути джерелом нової етики, світогляду і ладу — зрештою, рятівником Європи. Ми маємо усвідомити це власне призначення.

Чимало народів та країн нас підтримують не тому, що ненавидять рашку або “віддані ідеалам міжнародного права”. З нами справді пов’язують дуже великі надії. Розгублений світ потребує орієнтирів та дива.

Україна може стати дивом. Україна вистояла супроти всього. Має найбільшу армію в Європі. Здобула імунітет до хаосу. Україна знайшла в собі силу духу протистояти московському велетню. Україна дивиться в обличчя смерті — і не боїться.

Однак, як казав Морфіус у “Матриці”: “Знати свій шлях і пройти його — це не одне й те саме”.

Нам ще належить пробудитися, стати свідомими, перетворитися з дітей — на дорослих, зі споживачів — на творців, з обивателів — на героїв.

І тоді ми переможемо.
Але не лише для того, щоб бути вільними, незалежними, носити вишиванки, говорити українською і проводити вибори.

Ми переможемо, щоб врятувати світ.

Олексій Толкачов

Зробіть пожертву, щоб допомогти розповсюдити книгу «ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ВІЙНА: природа війни Росії проти України та стратегія перемоги України» Володимира Іваненка — тепер на Amazon — серед аналітичних центрів, університетів, коледжів, середніх шкіл і публічних бібліотек.

Donate to help distribution EXISTENTIAL WAR: The Nature of Russia’s War On Ukraine & Ukraine’s Victory Strategy by Volodymyr Ivanenko — now on Amazon — to think tanks, university, college, high school and public libraries.