КЛІКБЕЙТ НАПЕРЕДОДНІ РІЗДВА
1 min read
Screenshot
Нікіта Василенко підмочив дочці репутацію
Напишу один раз і більше до теми не повертатимусь.
Ніяких реакцій, коментарів і обговорень.
Перше. За останні три дні тільки лінивий не кинув в мене цим відео. В 70 випадків із ста — з ультимативними вимогами: «виховати», «розібратися», «пояснити».
Якби йшлося про мою власну дитину чи хоча б мого кота, до пропозиції (пропозиції, а не вимоги) «виховати»/«пояснити» ще можна було б якось поставитися. В даному ж випадку це звучить смішно.
Друге. Інші 30 відсотків повідомлень та коментарів – прокльони персонально на мою адресу. Від посилання на хуй до пропозиції виїбати.
Побажання здохнути теж були. І не одне.
Класичний атракціон українського фейсбуку: прийти на сторінку публічної людини, насрати там купу гівна і далі сховатися в свій закритий профіль.
Нє, ну а шо? Щире обурення висловлене!
Особливо «доречно» ліпити обурення під постами з посиланннями на наші тексти, відео тощо. Ще під прогнозом погоди у нас на сайті приліпить.
Дорогі автори цих коментарів. Мені 39 рочків і за 24 роки в професії я переживала не одну атаку і не одну травлю. В тому числі – з причин, які особисто зі мною не повʼязані. Від слова зовсім. От як зараз.
У мене стійка психіка і вашим дописам її не розхитати. Я просто баню хамство і ідіотизм. І все.
Третє. Дорогі колеги ще днів пʼять тому обурювалися історією про «першу дружину Жадана». Це коли про смерть Світлани Олешко повідомляли не в привʼязці до того ким сама вона була і що зробила, а в привʼязці до прізвищ двох її чоловіків.
Клікбейт — наше всьо.
Так і тут. «Ефект першої дружини Жадана» я тепер це називаю. Я не маю до ситуації жодного стосунку, але моє прізвище скрізь. С-к-р-і-з-ь.
«Стандарти», такі стандарти.
Вже навіть не дивуюся. Просто спостерігаю і роблю висновки на майбутнє).
В принципі, все.
По суті говорити нічого не буду, бо і так все ясно.
Тема закрита.
П.с. Хочу подякувати тим, хто мене особисто підтримав. Так, це — най-найближчі, в кому я й так не сумнівалася. Але було й декілька приємних несподіванок. Дякую вам. Добро завжди повертається добром. Скоро Різдво — щастя всім, хто святкує сьогодні.
Соня Кошкіна
До теми:
З коментарів:
Дмитро Яцюк: Діти за батьків, звісно, не відповідають, але якщо у публічної особи тато чи мама ватна вата, сексисти, зрадники та вороги України то можна, імхо, було би сказати: “так, цей поц мій біологічний тато, нічого із цим зробити не можу, із його ідеологією не погоджуюся”, ну, якось так.
Соня Кошкіна: відмовтесь від свого батька/матері. Публічно. Щоб задовольнити фейсбук. Вперед. Зберете багато лайків.
Ліля Більська: А що батько Dmytra Yatsyuk оскотинився до рівня вашого? Впевнена якщо так станеться то він зробить як написав.
Дмитро Яцюк: мій тато той ще поц, комуна, тощо, але я не публічна особа, у цьому велика різниця. Якщо у свій час ви відмовилися від українського прізвища тата, аби взяти російське прізвисько, значить у вашій родині не усе гаразд із скелетами у шафі. Про це й мова. Не ображайтеся…
Андрій Ковальов: публічно визнати тупість та ницість конкретних висловлювань власного батька та публчічно відмовитись від нього – це дуже різні речі. Не маніпулюйте будь-ласка.
Борис Корнієнко: таке враження що ви не вважаєте поведінку цієї людини неправильною і не намагаєтесь дистанціюватись від такої поведінки,елементарно її засудити.
Тамара Ямпольская: Саме так. Соня — дуже розумна і досвідчена журналістка
Вневне, різницю прекрасно розуміє. Але то справа особисто її. А інші ладні робити свої висновки і скласти свою картинку про цінності і пріоритети…
Марійка Мартинюк: Господи, в нас половина пенсіонерів ватна і прихильна до крепкіх хозяйсвєнніков. Давайте їх всіх проклянемо і відправимо в помиральну яму.
Em Zed: Проклинати не варто, публічно відхрещуватися від їх «ідеологій» — ну, звісно, що варто. Звичайно, варто.
Ще раз: відхрещуватися від родичів необовʼязково, а от від їх вчинків — цілком. Якщо ці вчинки не відповідають вашим цінностям (і якщо вас взагалі про це питають).
Марійка Мартинюк: А чому людина має відхрещуватись від чиїхось вчинків? Я ще можу собі уявити ситуацію, коли батьки стали б відхрещуватись і вибачатись за те, ким виросли їх діти, бо брали участь у вихованні, а за всіх інших який мотив брати/не брати відповідальність?
Em Zed: Марійка Мартинюк, Тому що цінності, як правило, виховуються в родині. І одружуємося ми, як правило, з тими, чиї цінності поділяємо. А ще тому що люди, як правило, не хочуть, аби їх асоціювали зі світоглядом близьких родичів, якщо він суперечить їх власним цінностям. Це – загальносвітова практика, якщо що. Приміром, якщо завтра чоловік/син/батько вашої сусідки зганьбиться відверто антиceмітськими заявами, то абсолютно природньо, що люди припустять, що й сусідка, як мінімум, не проти таких заяв. Якщо, звісно, вона публічно від цих поглядів не відхреститься.
Але якщо їй байдуже, то, звісно, можна й не відхрещуватися – але тоді не варто обурюватися закономірним припущенням оточуючих.
Ігор Швайка: Дорога пані Соню! Завершується черговий рік. Черговий рік нашого життя. Вашого, мого, їхнього. Кожного.
Щодня кожен з нас демонструє Творцю своїми словами та діями, що він є на цій Землі. І як він втілює чи не втілює Його завдання.
Живіть повноцінно своє життя (Ви це вмієте), не реагуйте на ниці вигуки (Ви це так і робите).
Живіть, творіть, любіть! (Ви це теж вмієте).
Складається іноді така ситуйовіна, що і побажати людині щось складно.
Божої опіки і ласки!!!
Христос ся рождає!
Людмила Кока: Мене ви не знаєте, я не публічна людина. А я знаю вас по вашим публікаціям, виступам. Дуже поважаю, як жінку, громадянку України та справжнього українського професійного журналіста. Іншого не знаю і знати не бажаю.
Різдво – це надія.
Нехай принесе вам нині Різдво спокій серця, теплу згадку, і неголосну щемливу радість.
І попри всі віщування, contra spem spero — сподіваймося на диво.
Щоб віковічне побажання “Наступного року в Єрусалимі” ми всі змогли зробити нашим: Наступного року в Києві. З Різдвом!
Ольга Червакова: Сонь, справа не в тобі, а в них. Успіху ніколи нікому не прощають. Тому забий на придуркуватих. І памʼятай, що ти — найкраща! Я точно знаю.
Андрій Длиґач: Божечкі, що сталося? Де я тебе не встиг підтримати?
Ігор Мірошниченко: Щиро співчуваю. Ситуація, якій не позаздриш і, навіть, ворогу не побажаєш. Нічого не писав у ваш бік, бо знаю ваше ставлення до неї з попередніх зашкварів Василенка. Але, — життя публічних людей, воно таке — потребує рутинних і неприємних дописів та пояснень на кшталт оцього, щоб пересічні обивателі не розганяли хайпу. Витримки і терпіння з усім цим.
Ганна Маляр: Наш вітчизняний хейт — цікавий кейс для науки і не більше. Зазвичай це колективний сеанс психотерапії — хтось виплескує агресію, хтось свої комплекси, хтось — заздрість, хтось самоствеоджується (бо він Кошкіній на «ти» бридоту написав і це його особисте єдине досягнення)…. Люди самодостатні у хейтах участі не беруть. Тому хейт – це не про того, кого хейтять, а про того хто хейтить — це в нього проблеми, про які він кричить через хейт інших людей.
Ольга Мусафирова: Вимога «публічно відмовитися від батька» — привіт із часів Сталіна. Хоч тоді цей заклик чудово поєднувався з іншим— «діти за батьків не відповідають», бо ще й як відповідали! Ти давно доросла і самодостатня. Сил і оптимізму, Коте.
Дмитро Тузов: Не кидав цим відео і кидати не збираюсь. Ця війна розділила сім’ї і рідних. Знаю різні приклади цієї біди. У кожного своя позиція і кожен відповідальний за свій особистий, персональний вибір. Тож бажаю Sonya Koshkina витримати цей хейт і якісно робити свою справу.
Андрій Павловський: Навіть живодер сталін казав, що син за батька не відповідає…
Еліна Слободянюк: Хух, у моїй стрітці всі нормальні. Жодного негативу на цю тему не сплило.
Вікторія Бері: Не переймайтеся! Всі ці послідовники Павліка Морозова не заслуговують ні уваги, ні поваги
Рена Марутян: Батьків не обирають. Я не відношусь до Ваших друзів, але хочу висказати підтримку людині, з якою у мене спільні цінності. Тримайтеся.
Ірина Андрейців: Нам час нарешті втовкти у голову кожного, що кожна людина має свою субєктність, незалежну від того, з ким вона пов’язана в той чи інший спосіб. Шкода, що доводиться раз за разом це пояснювати. Сил.
Марія Карпуніна: З Різдвом Вас, розкішна пані. Ви не несете відповідальності за дії будь якої іншої людини, тільки за донькини і то лише до 14 років… Караван крокує далі, в рік 2025 бажаю щоб він був наш переможний… обіймаю, все буде добре, будемо ми й Україна…
Ігор Чаленко: Тато є тато. Ви доросла людина. У кожного свій шлях. А щодо сабжу. Конкретні слова Василенка можна підтримувати або обурюватись. Тим не менш, так думає частина суспільства. Те, що її менше “чутно” в соцмережах, не означає, що ці люди зникли.
Лариса Мудрак: Ти ж велика розумниця! Не хочу знати про яке відео ідеться, але стану за тебе горою й обіймаю міцно! Хейти це слабкодухість й заздрість. Навіть не думай оглядатися на це !
Андрій Шкіль: Навіть не в курсі , про що мова. Воно якось не докотилося до мене. Але так, бруду забагато зараз. Але зараз вже святкова пора і це найважливіше. З прийдешніми Святами!
Сергій Череватий: Тримайтеся! І далі мочіть московських попів. Це найкраща відповідь на хейт. Нам треба тримати стрій до Перемоги інакше мскл вчергове візьмуть верх.
Лілія Фіалковская: Ось ви пишете, добро завжди повертається добром. А самі робите зло та використовуєте людей. Що повернеться?
Таня Матяш: Коли людям нема шо робити… а робити те, шо роблять коти чи собаки вони не можуть фізично… вони починають доколупуватися до інших. Чесно, не думала, що буде якийсь взагалі резонанс, а тим більше травля. Однак, мене знову люди здивували. Неприємно здивували. Зате показали себе. Соня, обіймаю, підтримую і дуже поважаю!
Юлія Бердник: Судячи по кількості підтримуючих коментарів від адекватних, розумних і реалізованих людей, в нашого суспільства чудові шанси не тільки на виживання але й на розвиток. Це, звісно, надихає.
Але ця кількість “ти не робиш так як ми від тебе очікуємо”, “ти не змушуєш іншу людину вчиняти/думати/казати так, як ми від неї очікуємо”….. Цікаво, як люди, які декларують, що “ненавидять методички совка” вчиняють саме по цих методичках: провина, сором, знецінення…..
Не знаю, як підтримувати в ситуації, коли шизофренічне загострення просто дозволяє собі ісунвати і “вільно проявлятись” і чомусь обирає для цього проявлення саме твоє життя.
Тому просто: з наступаючим, нехай новий рік буде кращим.
Олеся Коваленко: Але хотілось би почути вашу думку, як оглядачки, без привʼязки до родинних звʼязків.
Бо так складається, якщо ваша близька людина щось наговорила, а ви це не заперечили, то ви з цим погоджуєтесь
Тобто питання до вас лишиться. Не стосовно зрікання свого тата, а стосовно його висловлювання. Таке життя.
Оксанка Парашак: «Оксана, м’яко кажучи, дивна», — так ви прокоментували мої дії після мого публічного звернення щодо цього секстиста. Певно, до тієї ситуації ви мали стосунок? А до цієї — уже ні? Це не те, що “смішно”, це просто ор.
Анна Борщевська: «Бо і так все ясно» в цьому контексті звучить як «вся эта ситуация», «эта ужасная трагедия», «вот это вот всё». І так, публічні люди, в яких родичі зашкварилися проросійською позицією і рос наративами з початку війни, іноді вимушені були публічно визнати, що це не ок. Щиро не розумію, чому ви не можете цього зробити, без «зрікань», не заради лайків, заради справедливості. Я навіть не уявляю, наскільки це важкий і неприємний досвід, і дуже вам по-людськи співчуваю. Але дивно було б, якби вас не зачепила ця хвиля.
Любов Шендеровська: Ми Вас любимо і читаємо, віримо і підтримуємо. Все решта – Ви вже проходили. Ви за всіх з родини не відповідаєте.
Ольга Бузулюк: Ну це вилізли ті, хто особисто проти вас, або просто тупі. Ви не відповідаєте за вчинки інших. Тому все правильно, переступили і йдете далі.
Юлія Лавришин: Дуже нагадує ситуацію із уже покійною заступницею міністра освіти та моєю викладачкою філософії Любомирою Мандзій. Ще до призначення у міністерство вона очолювала профільний департамент у Львівській ОДА. В цілому вона добре працювала і горіла розвитком галузі освіти. Але її батько був священником УПЦ ПМ на Львівщині і не відкривав ворота храму, коли йшла процесія за загиблим військовим. Так-от завжди люди заодно проклинали і її, хоча вона тут взагалі ні до чого, невідповідальна за дії батька і, припускаю, навіть не поділяла його поглядів.
Люди настільки озлоблені, що вже не знають, на кого викинути свою жовч, а соцмережі роблять настільки доступними для них публічних персон, що їм здається: от я зараз покажу йому/їй.
Можу лише побажати вам стійкості!
Єлєна Ґаркуча: Такого тата любити неможливо! Він же каже, що вдовам, тобто вам, дружинам загиблих потрібен секс з іноземцями, для покращання демографічної ситуації!!
Олена Оверчук: Тобто, доєднатися до травлі Маркуса це ок, а ефект бумеранга то вже тре з себе жертву робити, от бідося
Полтава: Ви найкращі. І не звертайте на вой, то Офіс президента розкачує човна, бо останнім часом ЛБ дуже ріже правду’матку. Тому виключна підтримка і ні політичного переслідування за правду. То Ткача в армію, то Кошкіну виграти — суспільство хворе, а про втрати кожного дня кілометрів країни — табу говорити. Чому?
Каждый вечер вечер наступает вдруууг!
Если делать нечего тебе, мой друг,
Если ты от жизни от своей устал,
Может быть заглянешь в наш Вечерний квартааал!!!
Ольга Єрмакова: Полтава, ЛБ і Соня, то яким боком, і взагалі, нащо сюди приліпив ОП.
Людмила Волошина: Щось пропустила і радію тому. Задовбали цією публічністю шантажувати. Сорок поколінь проходили очищення, щоб Діва Марія змогла зачати від Святого Духа і народився Ісус. Скільки поколінь мусить очиститися, щоб стати публічною особою? Не соромно! мати особливих дітей, не соромно! мати зашкварних родичів, не соромно! бути іншим. Непрохана порада: “Коли мені знадобиться ваша думка, я вам її скажу”. Дуже виручає.
Василь Зубач: Діти за батьків , як і батьки за дітей не відповідають , і тут на мою думку потрібна чітка і зрозуміла комунікація . Поважаю вашу стриманість і зрозумілу позицію .
Інна Щаслива: Писали, писали – по суті говорити нічого не буду. Не бачу зв’язку з Жаданом. Діти не відповідають за батьків, всі особистості сформовані, самостійні. По суті- Фаріон звільняли за українську мову з університету, а тут…. дупа.
Володимир Гончар: Не розумію про що мова. Але я хочу дружити з Вашим батьком! Тільки разом+++, ми зможемо повернути Коня Щорса на місце, образно кажучи.
Юджин Чміль: Так надайте оцінку. Батько, нажаль, поц та вата. У мене до Вас жодних питань. Може варто зробити заяву з цього приводу? Чи перекидуватись лайном більш продуктивно?
Наталя Вернидуб: Я от таке відео подивилась
І всім раджу! І давайте не сваритись, бо саме цього добивається ворог.
Любов Дідик Вороненко: Ви мудра і особлива, цікава і багатогранна. Дякую за цей рік ваших дописів, за можливість знайомитися з ними. Часто в фб заходять ті, що шукають сміття, навіть там, де його немає, і намагаються щось сортувати, аналізувати, задовольняючи власні потреби чи непропрацьовані гештальти. Не зважайте, то все дріб’язок, йдіть легко в Новий Рік і до Перемоги.
Андрій Лоза: То ще не усі останнє відео Маркуса подивилися — прилетить ще.
Зоя Дергачева: Дуже гарна журналістка, дуже красива жінка – як це людям витримати? Тому ж і скаженіють напередодні Різдва. Концентрація бісів завелика перед Свят вечором.
Євгеній Білорожко: Це все наслідки декомунізації, бо ще Сталін заповідав, що донька або син за батька не відповідає.
Маряся Лексі: Ксеню діти за батьків не відповідають тільки якщо ті не кати і вбивці! Ну що поробиш батьків не обирають ! Тримайтеся . Я думаю все таки маразм це важко але ви нічого з цим не зробите ! І саме пророс піаршики рос церкви це і розганяють !мені четверо таких скинули.
Алєксандр Саченок: С папой действительно не была бы лишней воспитательная беседа. Часто несёт какую-то дичь.
Дмітрій Каунов: Так, а что не так сказал человек, вокруг которого данная ситуация закрутилась??? Большинство женщин смотрят в кошелек мужика и это нормально в такой нездоровой ситуации в Украине, отдыхать в ЭмилииРесорт хотят все. До 2014г. в Днепре такие женщины и не вылазили из Репортера, ждали иностранцев при баблишке. Затем такие же женщины оккупировали рестик в отеле Аксельхоф по той же причине. Нужно иногда правде смотреть в глаза, а не быть зелебобами.
Сергій Довбня: Здається, пора відписуватись.
Андрій Шаповалов: Можна пояснювальну бригаду?
