ІМІДЖ НЕПОВАГИ
1 min read
Screenshot
«Нью-Йорк Пост» висловилася про імідж президента України
Ну ось, вже про це почали говорити голосно. І не хто небуть, а американська преса.
Одяг ЗЕ при зустрічі з Трампом — це неповага до народу Америки. Скоро так само буде писати і преса європейська. Париж теж пам’ятає…Вузол затягується, і ЗЕ з командою “потужних менеджерів” робить це дуже потужно. Кажете: зустрічають по одягу, проводжають по розуму? Що ж, тут ні одного, ні іншого…Україна заслуговує кращого.
***
Не раз про це писала і говорила, в різних форматах. Тепер нарешті і NYP вже висловилася про імідж неповаги… та й інші видання, теж.
Після сьогоднішніх “перлів” ЗЕдента мушу поправити свій старий текст — ні, тут вже жодний костюм і краватка в наших кольорах не допоможуть, радше навпаки – найкращий вибір для нього тепер — гальмівна сорочка.
***
Може досить обсмоктувати пригожіна і весь той цирк, що так вчасно відвернув увагу від всього, що в Україні? Особливо після закликів українського президента до мешканців болот «підтримати» (?) цього ката України… Вже б краще мовчав.
А я знову про своє, про імідж. Писала про імідж України у 2000, про імідж Кучми і кучмихи, мала відповідну реакцію влади на ці свої «одкровення», не забуду погроз і страху якогось «deadly accident “ на тихих львівських вуличках…
Маю ідею для Зеленського. Наближаються ще якісь чергові саміти, чи то миру (ага, під час війни), чи то зради, чи просто закордонні турне цілої команди на чолі з високим і кремезним регентом і групою підтримки в галіфе.
Весь світ вже звик до цього «хакі-іміджу», до фланельки, до не зовсім свіжих кросівок, до тої брудної неголеності, що як ніяк не sexy, і аж ніяк не має виправдання — ну, ж не з окопів вони всі раптом до всіляких там овальних і квадратових офісів на попутках добирались, не з-під куль до Ватиканських та інших палацових хоромів добігли.
Перший місяць це було навіть цікаво, ну, війна ж… Пізніше вже якось приїлось, звикли…На другий рік війни це вже якось і не дуже працює, радше навпаки, контраст на офіційних фото просто дратує і викликає запитання — навіщо? Кому це потрібно і що це дає?
…А тепер уявіть — раптом на якусь дуже офіційну зустріч на найвищому міжнародному рівні наша делегація на чолі з президентом виходить в сніжно білих сорочках, в пристойних костюмах, блискучих мештах, в краватках правильних кольорів, чисто виголені, усміхнені і впевнені в собі. Світ в шоці. Щонайменше тиждень всі газети публікують ці фото, всі мас-медіа обговорюють і обмінюються здогадками — а що сталось?
Всі вороги піднімають на ноги своїх екZпердів — що? Як ? Що в українців змінилось? Чого ми не знаємо? Щось від нас ховають? Де ми не догледіли? Чому вони такі… такі… такі класні і так виглядають? Що, перемога їхня близько? Чому наші шпійони не передбачили і не поклали свої звіти? Що ми пропустили, щось в них змінилося, що за виклик людству?
Що дістає ОП — несподівану рекламу, підвищення інтересу, здорову закікавленість наших партнерів, піар на всіх шпальтах. І піар, зауважте, держави Україна! І переляк на болотах, однозначно.
Це ж так просто і дешево, але геніально…
Знаю, знаю, знову на мене посиплеться — не на часі про імідж та краватки, знову ти тут зі своїми стилями та львівськими «штучками»… А чому б ні? Ефект буде бомбезний!
Це як несподіваний удар у східних єдиноборствах, здивування в противника відбере увагу на якийсь час і ослабить його реакцію.
Впевнена, що це було б свіжо і неординарно. Бо галіфе «с времен великий отечественной» і розтягнені “кофти” у Ватикані та Парижі — це дно.
Оксана Давида
Від УСІМ:
Публікація в газеті «Нью-Йорк Пост» і текст Оксани Давиди нагадали нам уже давній запис Володимира Іваненка (див. скріншот і посилання нижче) щодо іміджу Зеленського, який набрав на LinkedIn півтора мільйона переглядів і тисячі коментарів та поширень. Уявіть собі, більшість коментаторів не погодилися з В. Іваненком і стали на захист Зеленського якраз у тому вигляді, який він і позиціонує себе.
Час показує, що послідовне й уперте використання Зеленським виразно непристойного для статусу президента України одягу (міг же, зрештою, пошити мундир типу того, що під час Другої Світової війни носив Сталін, а тепер носить лідер Північної Кореї) є частиною того образу, що його покликаний грати Зеленський відповідно до сценарію тих, хто привів його до влади в Україні.
Цей принизливий не тільки для американського чи іншого народу, а передусім — для народу українського по суті є логічним продовженням того образу, яким Зеленський запамʼятався у виставах свого «95-го кварталу» та телесеріалах.
Прекрасна пропозиція О. Давиди щодо іміджу президента України, звісно, у цей контекст не вписується.
До теми:
