ЧИ Є ПЕРСПЕКТИВА В «УКРАЇНСЬКОЇ СИЛИ»

Закликаючи українців до обʼєднання, Мухачов робить усе, щоб розсваритися з людьми, з якими мав би обʼєднуватися

Знаний своїми талантами запозичувати без посилань на джерела ідеї й концепції, переінакшувати на свій лад, в одному із своїх останніх відеоблоґів (посилання нижче), Назар Мухачов заговорив про те, що «українці самі винні в тому, що впродовж 30 років голосували за “ворогів”, які призвели до повномасштабної війни та національної катастрофи», ставши «жертвами маніпуляцій та обману з боку політиків».

Мухачов закликає українців бути «більш свідомими та критичними, а також освіченими в питаннях політики та держави». Постійно жонглюючи терміном україноцентризм, Мухачов наголошує на важливості освіти й просвіти, а також критикує «медіа, які контролюються олігархами та Кремлем, поширюючи пропаганду», при цьому навіть не згадуючи про нагальність українізації цих царин та створення україноцентричної системи ЗМІ в Україні, блукаючи між цих «трьох сосон».

Потік свідомості, наповнений пустопорожньою балаканиною із начебто доречного набору слів, зрештою «закликає українців до об’єднання та боротьби за свою незалежність». Пустопорожні заклики Мухачова до обʼєднання зрештою повертають нас до розмови про ініційований ним же рух «Українська сила», зокрема — й про маніфест цього руху.

Ми заглянули в Маніфест Руху Українська Сила й наштовхнулися ще на шість сторінок загальників і положень універсального характеру, поцуплені з різних загальновідомих документів.

І останнє. Те, що запропонував Мухачов, використовуючи без посилання чужі напрацювання, фокусується на окремих другорядних проблемах і викликах, а головне — розраховане на втілення в життя в умовах радянського суспільного устрою, бо не передбачає жодних устроєвих змін. За великим рахунком, це є дитячий лемент.

У Мухачова добре підвішений язик саме для таких речей, але рівень його освіченості й брак системного стратеґічного мислення зіграли з ним злий жарт. І тут доречно звернути увагу на либонь найсуттєвішу ваду Мухачова: закликаючи українців до обʼєднання, він робить усе, щоб розсваритися з тими людьми, з якими мав би обʼєднувати свої зусилля і чесно спиратися на напрацювання тих діячів, які задовго до нього запропонували ідею системних устроєвих змін, концепцію стратеґії розвитку України на тривалу перспективу й механізми втілення її в життя.

Зокрема, Мухачову годилося б уважно і уважливо ознайомитися з напрацюваннями Українського Університету та Міжнародної фундації лідерства, викладеними у численних статтях професора Володимира Іваненка.

Самовпевненість і самозакоханість уже не раз шкодили Мухачову в його устремліннях прибитися до якогось берега, і от знову вони загрожують йому черговим провалом.