АНДРІЙ ДЛИҐАЧ — ІДЕОЛОГ СИСТЕМНИХ ЗМІН? – УСІМ

Заговорили про системні зміни в Україні… Але ж які?!

Андрій Длиґач (чи Длігач?) написав на своїй ФБ сторінці, що «без системних змін через рік нам знову доведеться підвищувати податки», подаючи посилання на «Лєвий бєрєґ», де опубліковано звіт про дискусію, головним героєм якої він був і в якій також взяли участь Соня Кошкіна, Ігор Ліський, Сергій Марченко та Катерина Рожкова.

А. Длигач стоїть на тому, що «найкращий шлях для України не підвищувати податкові ставки, а розширювати базу оподаткування». «Якщо перейти до системних змін, держава зможе збирати більше податків», — упевнений професор-економіст, який «за допомогою кращого розуміння можливостей єднати державників, підприємців, топ-менеджерів, громадських активістів і всіх українців задля ефективного програмування майбутнього».

Уявлення професора Длиґача про системні зміни зводиться до «системних реформ — податкової, митної, реформи Кримінального процесуального кодексу та всієї правоохоронної системи щодо бізнесу, декриміналізації економічних злочинів з концентрацією економічного підслідства на єдиному органі — на БЕБ — можна говорити про детінізацію економіки» — і все.

Інакше кажучи, як і всі його попередники за всі роки незалежності України, Длиґач намагається реформувати, косметично підрихтувати економіку за рахунок формальних змін у законодавстві й дати їй новий поштовх для руху вперед у світле майбутнє.

При цьому він навіть не замислюється над тим, чому власне Радянський Союз мав проблеми з економікою і чому такі ж проблеми має незалежна Україна попри сотні реформ, що їх ініціювали президенти України з їхніми командами (лише Петро Порошенко, як відомо, ініціював півтори сотні реформ).

Головним гальмом економічного розвитку СРСР був встановлений більшовиками радянський суспільний устрій. Україна, ставши незалежною, залишилася в радянській системі координат, і тому радянський суспільний устрою залишається причиною усіх невдач націєтворення та державотворення в Україні в цілому і в кожній галузі її життя зокрема.

Щоб усе належним чином запрацювало, Україна має замінити авторитарно-тоталітарний радянський суспільний устрій якісно новим суспільним ладом, заснованим на українських національних традиціях і звичаях.

Але перед цим в Україні мають відбутися сутнісна українізація системи освіти й просвіти, створена україноцентрична система ЗМІ та інші заходи, спрямовапі на піднесення рівня національної свідомості й громадськості зрілості (відповідальності) суспільства.

Длиґач любить говорити про громадянське суспільство в Україні. Де він укупі з іншими лібералами його побачили — також цікаве питання. Приймати бажане за дійсне — один із переконливих доказів того, що громадянське суспільство в Україні ще не склалося.

Судячи з того, як А. Длиґача подають у ЗМІ, він є типовим представником української інтелектуальної еліти. Якщо інтелектуальна еліта в Україні мислить так, як мислить Длиґач, очевидно, що в Україні ще не скоро відбудуться реальні системні устроєві зміни. Якщо взагалі коли-небудь відбудуться.

Володимир Іваненко

Від УСІМ:

Відомий тернополянин Павло Федик, не завдавши собі клопоту зрозуміти, про що, власне, йдеться в нашій публікації, залишив коментар під одним із поширень цієї публікації в соцмережах:

«За всієї поваги до переконань, що Andrii Dligach, що Володимир Іваненко — зеркальне бла-бла… Рентний характер економіки за будь якої партійно-виборчої надбудови призводить до відсталої збитковості розвитку. Тому, тільки використання рентних доходів для техногенної зміни, призводить до росту ефективності, як то в KHP…»

Принагідно зауважимо: свою нерозбірливість П. Федик продемонстрував, додавши до свого фото на профілі у Фейсбуці символ, яким зазвичай користуються «голуби миру» й «голубки миру» проросійської орієнтації, про що ми не раз писали.

Під іншим поширенням нашої публікації проявився із своїм коментарем Вадим Петриченко:

«Склалось суспільство чи не склалось — це ж гра слів. Склалось. Але не зріле, а якесь початково-неоформлене. От ми зараз де? В певній клітині, осередку того самого громадянського суспільства. Але в парламент нам ще рано. Треба поваритись тут і потім дійти організаційних форм. Ну без партії ж як? Ніяк. То питання про це?»

Зверніть увагу, як В. Петриченко маніпулює інформацією, бо для нього важливо не так розібратися в суті сказаного, як просто «вставити свою копійку».