ФАНТАСТИЧНА СИЛА УКРАЇНЦІВ

До нас тільки зараз, як до жирафа, почало доходити, хто ми є

У соцмережах активно ширять текст Олександра Висоцького, який ми подаємо нижче. Ми не вказуємо джерело, оскільки нам не вдалося його розшукати. Цей текст дуже мотиваційний для українців, бо тішить їхні серця і вселяє надії та сподівання на майбутнє. Але, на жаль, не спонукає їх усвідомити, що для втілення в життя української мрії потрібен високий рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності).

* * *

До нас тільки зараз, як до жирафа, почало доходити, хто ми є. Ні, підказки і натяки демонстративно були розкладені повсюдно, але ж ми такі скромні, такі толерантні, такі поступливі, такі меншовартісні і віктимні, що аж сліпі.

А чи ставили ми собі питання: «Як так сталося, що народ «кріпаків» зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?» Україна розміром приблизно, як Британія, Румунія і Польша разом узяті.

Яким чином «сільська» мова, «малоросійськоє нарєчіє, которого нє существуєт» має сукупно до мільйона слів?

Перші українські слова (мед і страва) були записані Пріском Панійським у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України в 448 р. н.е.

Як в «маленькую культуру» вмістилися 200 000 народних пісень, велика національна кухня, орнаменти, обрядовість, архітектура, колосальний живопис, перші в Східній Європі академії і книгодрук, стародавні літописи і кобзарство, гумор, театр Корифеїв і «Березіль», музика Веделя і Березовського, Сковорода і Вернадський?

Такої «маленької» культури вистачило б на десять народів.

Як вийшло, що предки «молодої держави, якій всього лише 30 років», брали столицю Візантії Константинополь ще в 907 році, знищили Хозарський каганат 968 році, спалили османський флот у 1615 році, палили передмістя Москви 1618 року?

І це лише верхівка верхівки айсберга.

Мене особисто НЕ дивує фантастична сила українців, продемонстрована в останній рік.

Українці були такими завжди. Нам про це кричать історія і памʼять поколінь. Просто ця памʼять до нас повертається надто повільно.

Ми, як гидке каченя, що виявилося лебедем і полетіло з курятника меншовартості.

І нам треба терміново навчитися ЛЮБИТИ і ПОВАЖАТИ себе, як це роблять нормальні незакомплексовані народи. Бо ми не кури, а лебеді, і батьки наші лебеді, і прапрадіди були вільними та прекрасними! Вони високо літали і в курниках не жили.

Це треба знати і пишатися! У будь-якій незрозумілій ситуації пишайся Україною! Це обгрунтовано. Я перевіряв.

Олександр Висоцький