ВІЙНА В ОБʼЄКТИВІ
1 min read
У Києві завершився фестиваль документальних фільмів
В Києві завершився фестиваль документалістики “Війна в обєктиві” від ТРО Медіа. За 3 дні було показано кілька документальних фільмів. Героєм першої стрічки 7 червня став філолог, кандидат наук, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Мукан, який поклав своє життя на вівтар майбутньої перемоги над ординцями.
Наступного дня глядачі, які прийшли в Національний центр «Український Дім», подивилися стрічку “Готові до спротиву: Територіальна оборона ЗСУ, 107 бригада, Чернівці” авторства Олександра Ткачука і Миколи Кобилюка (посилання – в 1-му коментарі). До речі, в кінці фільму звучить відома ще з 2015 року пісня “100 бійців” у виконанні солдата з позивним “Борода”. Слова створив у 2014 році Олекса Негребецький (в 2-му коментарі — ще одне виконання цієї пісні, співачка Юлія Донченко, 2015 рік).
Сьогодні відбулася прем’єра фільму “Щити Києва” — про дві бригади, які відіграли ключову роль у захисті Києва на початку великої війни. Значна частина фільму присвячена обороні столиці з північного заходу, з гостомельсько-ірпінсько-бучанського напрямку. Я навіть упізнав новобілицькі окопи. Дуже добре пам’ятаю перші 10 днів, звуки постійних боїв у Гостомелі й Бучі. Від нас було рукою подати. І якби тероборона Києва не вистояла, якби не було підірвано міст в Ірпені, наступною зупинкою “бойових бурятів” та іншої раша-нечисті рід кодовою назвою “Русь єдина” був би район “Академмістечка”. Пам’ятаєте “Ельдорадо” Володимира Самійленка?
Там живе племен усяких
Престрашенна мішанина,
І за те той край зоветься —
Русь єдина, Русь єдина.
“Щити Києва” — потужний фільм. І цю стрічку, і ту, що про 107 бригаду Чернівців, і про інші тероборони, які ТРО Медіа планує розповісти, треба обов’язково показувати на різних українських майданчиках, а також за кордоном, із субтитрами різними, передусім європейськими мовами. Хочу окремо підкреслити чудовий задум авторів фільму, які зуміли прекрасно поєднати блискучу розповідь історика з численними документальними кадрами і хронікою перших місяців війни. Друже Олександре Алфьоров, дякую за дуже потрібні, правильно розставлені акценти!
