ПРО ВІДІРВАНІСТЬ ЕЛІТ ВІД НАРОДУ

Характерна дискусія українців на Ексі у Маска

«Відірваність еліт від бажань народу веде до гарантованої поразки, що вже траплялося в нашій історії на початку ХХ століття. Поки Грушевський писав багатотомні праці про історію України-Руси, а Петлюра розмірковував про тяглість традицій української державності, народ, втомлений багаторічною війною і нестабільністю, прагнув спокою й можливості себе прогодувати.

Коли на одній чаші терезів з’явились гасла «Фабрики робітникам, земля селянам», а на іншій — багатотомники про тисячолітні традиції державництва, доля України була вирішена. Тодішні еліти вважали, що для перемоги у війні народ не потрібен, і це була одна з їх найбільших помилок.

Війна — справа всієї нації. Коли починаєш думати інакше —програєш.Те саме відбувається і зараз. Позитивні блогери у твіттері розповідають про зіткнення цивілізацій і тисячолітню боротьбу, з екранів марафону показують воїнів, яким не потрібні ні гроші, ні відпочинок, ні сім’я, бо їх найбільше щастя —померти в боротьбі.

Водночас більшість країни шукає роботу та способи влаштуватись у нових умовах. Люди хочуть їжі, визначеності та зрозумілих пояснень, а не чергову лекцію з історії. В незалежності від того, подобається вам це чи ні, але така вже реальність.

Не розуміти реальних настроїв суспільства — смертельна помилка. Неможливо виграти війну силами твіттерських лідерів думок, коли проти нас воює найбільша імперія світу. Багато них вважають, що обговорення демобілізації, втоми від війни та проблем простих людей є зрадою. Насправді ж, така відірваність від реальності пришвидшує нашу поразку.

Якщо ми цього не зрозуміємо зараз, не вийдемо в реальний світ, щоб говорити з народом, то наступним поколінням політичної еміграції станемо ми. Імперія знову влаштує голодомори й концтабори, а сьогоднішні інтелігенти будуть писати в Мюнхені чергову «Українську Голгофу» та сперечатися, хто винен у поразці».

Автор поданого вище тексту — якийсь Борис, присутній на Ексі у Маска.

З коментарів:

— Написано більше 20 років тому: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі» (В’ячеслав Чорновіл).

— Гарні слова,але позбавлені сенсу. В нас влада повністю відірвана від реального життя народу. Всі ризики, втрати, проблеми стосуються лише звичайних громадян. У влади ж є гарантії безпеки від «партнерів», корито з бюджету та нуль мотивації. Їм ні бурятів зустрічати, ні роботу шукати.

— Так але це має в обидва боки працювати. Нарід теж буває наївним і вимагає нереальних простих рішень в складних питаннях.

— Нації? У 1917 році? Не смішіть, будь ласка, це не те, що смішно, це абсурдно. Тоді навіть провідники нації, окрім найрадикальніших на кшталт Міхновського чи Коновальця, ні про яку незалежну Україну не думали, а ви тут про націю балакаєте

— Не часто з вами погоджуюсь, але тут згоден. Тільки думаю, а що ж далі? Якщо «слухати народ», ми швидко прийдемо до «перемирʼя будь-якою ціною». І саме тоді станеться черговий раунд програшу, еміграції і звинувачень один другого у програшу. Який тут є інший шлях?

— Все так. Нема толкової комунікації ні від уряду, ні від Ради, одні загальні тексти від Президента. Максимум — якась невнятна хуйня, а мали б звітуватись хоч би щотижня, а не ось ці епізодичні інтерв’ю окремих персонажів. Пизда назріває вже всюди, а усі шлангом прикинулись.

— Немає військового вирішення. Скільки ще повинно загнути людей, зруйновано будівель, щоб стало зрозуміло? Якесь паралельне задзеркалля, масовий психоз. Потрібно, щоб повністю все лягло, зруйнувалося, тоді дійде?

— Так зараз влада не втирає пропаганду про 1000-літній народ. Влада якраз каже, що всі мають воювати і воювати треба. Але і ворог прокачався за сто років і давить не обіцянками про “землю селянам”, а загострює увагу на “зраді”.

— Відірваність еліт? Лол, вони все розуміють, просто їхня задача — лутати кеш для себе та братків. А от вам, дохєраа ідейним твітерським філасафам, знадобилося 2 роки, щоб вийти з бульбашки та зрозуміти — більше 85% обрали б мир (справжній), нехай і з втратою частини територій.

— Одне зрозуміло – з народом (який би совковий він не був) треба розмовляти, інакше їхні мізки займуть популісти і погано буде вже всім.

— Так зараз же керують якраз більшовики.

— “Люди хочуть їжі, визначеності та зрозумілих пояснень”, — тим часом усі знайомі з Київа їдуть відпочивати на закарпатські курорти чи за кордон. Бідолашні українці їсти хочуть, аж гойдати від вітру скоро буде.

— Проста істина українського суспільства. Українська державно-політична влада і український народ — це дві різні субстанції. Сучасна українська влада — це ворог народу України. Адже вона відстоює свої власні інтереси, цілі та потреби, а не цінності народу України…

— В Україні немає еліти і ідолів, українці самі обирали собі шлях. Цей шлях не завжди був вірний, тому ми зараз на цьому етапі. Нам потрібен був цей досвід, щоб зрозуміти, який шлях для нас є вірний і куди ми рухаємося.

— Настрої суспільства одні й ті самі вчора сьогодні і завжди — жерти, срати, плодитись, і машину ще, ми хіба не люди, важливо дослуховуватись, ви праві…

— Виходить, все зводиться до того, що треба вправно обманути народ і захопити владу… А потім хоч трохи притомно рулити, щоб прижитися і тебе не скинули?

— Оце описане вище я описую через призму піраміди базових потреб. На мою скромну думку, так лаконічніше.

— Цікаво… ви, канєшно, спростили українські визвольні змагання…

— Та ні, наші “еліти” якраз добре розуміють що коїться в народі, і як ще можна “доїть”.

— Вражений тим, наскільки прозоро ти бачиш навколишні події…

— Але зараз єліти думають, як збагріть активних і чоловіків подалі, шоб не заважали мутіть баблішко на відбудові.. Та вже напряму кажуть, що будуть завозити ємігрантів…

— В 22 всі писали, що на рф холодильник переможе, але щось пішло не так. Можновладці забули, що люди отримують 200$ в місяць…

— Якщо немає розуміння в народу, якщо не знає історії і не розуміє, навіщо ми воюємо, то короткозорі приземлені люди знову самі себе заведуть в ярмо окупації, голодомору та таборів. Так, у нас повністю провалена державна інформаційна політика, якщо люди готові повторити ті ж помилки.

— Нам потрібен лідер накшталт героя Мела Гібсона з фільму “Левине серце”. А по факту у нас віслюк з мульта про Шрека, активний, самовпевнений, багато балакає, але краще від його дій не стає.

— Саме так. Люди готові були вмерти за своє село, але не розуміли, чому вони повинні іти хрін зна куди за Петлюрою, якій дупля не відстрілює, що і країні відбувається і яка кінцева мета війни. Зараз те саме.

— Огласітє, будь ласка, увєсь спісок так званих сьогоднішніх інтелігентів (арахамію, зєбубона, каклєту, дикого, кашевога).

— Та навпаки не перший раз стає очевидним, що влада нормально відчуває настрої людей. Вони ж їх буквально кожен день моніторять. І якось намагаються балансувати в усьому цьому.

— Тут ситуація навпаки — влада занадто інертна і м’яка, це навіть в мирний час погано, а зараз —тим більше. обіцянки, популізм, відсутність фідбека, небажання приймати непопулярні рішення — це все сумно.

— Грушевський хотів, щоб Україна стала частиною росії, як і частина нашого теперішнього керівництва.

— Нічого собі, дійшло нарешті що за донати від ухилянтів далеко не поїдеш.

— Ви все правильно пишете, але проблема значно глибше, ніж відірваність одних від інших. Головна проблема — нездатність еліт до державотворницької роботи та нездатність віднайти ідею до формування української нації.

— Які еліти? Державне управління захопила совкова гопота пройдисвітів, яким начхати на Україну. Для них це «проєкт» (с) Лєнка Зє, мета якого зрубити бабла і все. Доки ця шобла буде «рулити», є надія лише на аналітиків Заходу, які розрулять цей жах.

— Так може влада-кротів на це й розраховує. Дуже багато фактів вказує на те, що зелені підіграють русні, тільки сліпий цього не бачить.

— Де ви побачили зараз еліти, хто це? А провладні позитивні блогери та всякі нафронтники/ці говорять те, за що їм недоеліти платять. Не більше і не менше. Але вини помилися якщо думають, що силою змусять народ боротися. Це не спрацює і наслідки будуть плачевні для всіх.

— Золоті слова. Однак варто розуміти, що всі ці “лідери думок” отримують за пропаганду кошти та теплі місця. І це не в українцях справа. Ще у войовничих кельтів друїди та барди були найвищою кастою, на рівні воїнів. Адже щоб маніпулювати народом, потрібні спеціально навчені мавпи.

— Можливо, неможливо. Насправді, ненасправді. Ти проводив якісь научні дослідження на вплив відсутності демобілізації на поразку? Ні? То шо це за хуїта тоді?

— Все так і є.Прірва.Але ниття з відусіль вже задовбало.Пора вже винайти форму легальної,дієвої боротьби з “умовною владою” на всіх рівнях під час війни. Як робити так, щоб купляли не машини для поліції, а для армії, щоб нормально працювали програми для поранених і тп? Які є варіанти?

— Країна без нормальної ідеології, що сприймається суспільством, без концепта розвитку та адекватних засад на яких базується, суспільство зникає. 30 років незалежності нам це доводять. Ключові питання яку державу ми повинні побудувати?Що для нас перемога? Але всім похуй.

— Так-так, дуже шкода, що Антанта завезла провізії навальнятам, поки ми воюємо трофеями в ганчір’ї, тим часом польські фермери дійшли до Збруча. Все дуже погано народ не доріс, а в тилу, як писав мій прапрадід — селяни подуріли, грабують все та може якось вспокояться на посівну…

— Нечасто від військових почуєш розумні далекоглядні, стратегічно важливі для країни думки. Повністю з вами погоджуюсь.

— Не треба боятися реконструкції УРСР. Ця союзна республіка уже в значній мірі відновлена, і зараз лише чекає ре-інтеграції зі “старшим, найулюбленішім братом”, як називав російську мову В. Сосюра у радянські часи.

— На жаль, в тилу майже не лишилося людей, які розуміють, що війна справа всієї нації. Може 20–30% тих, хто для себе вирішив, ну, піймає тцк, то вже піду, а сам ні. Я за свою родину дуже переймаюсь, але боюся більше сусідів і знайомих. Бо майже всі навкруги тупо несуть підарську ІПСО.

— Бляха, я аж зачитався. Так класно йшло, до моменту згадування голодомора та концтаборів. Перше неможливе, бо голодомор став наслідком індустріалізації, яка вимагала ресурсів (а рублі нах непотрібні були). Нині купляють вуглеводороди на 1 млрд. в день.

— Не можна слухати народ. Бо народ не володіє інформацією. Й ніяких висновків наближених до життя зробити не може. Народ треба направляти, щоб і державу зберегти і народ щоб не дуже постраждав. Ціною сотень тисяч кращих вберегти десятки мільйонів посередніх. Такий от розподіл доль.

Від УСІМ:

Отже, маємо досить цікавий запис (хоч автор не вельми володіє історичними фактами) й цілком притомне його обговорення, що рідко трапляється в соцмережах.

Із цієї дискусії можна зробити висновок, що українське суспільство не таке вже й безнадійне, як можна подумати, і якби з цим суспільством активно попрацювали україноцентричні інтелектуали й ЗМІ, Україна напевно уже мала б національно високосвідоме й громадянстки зріле суспільство.

На жаль, упродовж усіх років незалежності жодна громадсько-політична сила цією проблемою не переймалася. Не переймається й зараз.