ТОТАЛІТАРНА ЖУРНАЛІСТИКА

До Дня журналіста — про журналістику тоталітарну

Щойно з друку. Це моя 27-ма одноосібно написана книга. 520 стор, широко ілюстрована, показники, резюме англ. Новинка особливо дорога в моїй творчій біографії. Вона — про житейський вибір, позицію, вірність улюбленому ремеслу, готовність і здатність на прямостояння – наперекір обставинам. Отож, крім усього архівного й тому маловідомого, ця книга також і про сенс буття у професії та житті.

Написана у манері викладу сюжетного розвитку подій — «нон-фікшн», втім із посиланням на першорджерела.

Об’єктом осмислення феномену тоталітарної журналістики стала вся системи українських друкованих ЗМІ крайового рівня (обласна, районна, багатотиражна періодика) доби змосковлення та радянізації України.

Джерельна база — документи колишніх спецфондів обласних та центральних архівів, а також підшивки низки республіканських, обласних, районних та багатотиражних газет.

Основний масив документів автор віднайшов та опрацював у чотирьох державних архівах України: Центральному державному архіві громадських об’єднань та україніки (ЦДАГОУ), державних обласних архівах у Чернігові та Чернівцях (для порівняння сходу і заходу України).

У цієї моєї новинки є низка безцінних помічників і покровителів. Й тому їхні добрі імена щиро зазначені в передмові до книги. Це передусім директори обласних архівів: у Чернівцях — Микола Рубанець, у Чернігові — Раїса Воробей; завідувачка читальним залом ЦДАГОУ в Києві Лариса Батрак.

Подяка за сприяння в доступі до архівних документів та фахове поцінування текстів директорці ЦДАГОУ в Києві Ларисі Левченко, заступнику директора цього архіву Олегові Бабенку, директорці Науково-дослідного інституту пресознавства Львівської національної бібліотеки України ім. В. Стефаника Лідії Сніцарчук.

Подяка за сприяння в пошуку рідкісних видань сталінської доби у колишніх спецфондах столичних відомчих бібліотек директорці Публічної бібліотеки імені Лесі Українки м. Києва Ользі Романюк.
Зворушений високим поцінуванням авторського оригіналу та доброзичливими пропозиціями й посутніми порадами від рецензентів. Це авторитетні в науковому товаристві доктори наук, професори Ярослав Калакура, Валентина Галич та Лариса Кочубей.

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв у відповідності з програмою його наукової діяльності. За створення належних умов праці над книгою та сприяння в її виданні висловлюю вдячність керівництву КНУКІМ і особисто професорові Михайлові Поплавському.

Найважче з усіх народжувався останній розділ книги – «Як система знищувала невгодних журналістів». Про тих, кого добре знав, з ким працював, хто не здатен був прогинатися – перед владою і начальством. Для таких сенсом буття у професії було колись популярне серед нас кредо: «Справедливість – моє ремесло». Побудований винятково на судових справах або на власних «польових дослідженнях».

Книгу цю можна придбати за відпускною ціною в автора. Кого вона зацікавила, звертайтеся особистими повідомленнями.