КОРЕЙСЬКИЙ ВАРІАНТ ДЛЯ УКРАЇНИ?

До питання про перемирʼя у війні Росії проти України

В останні дні, напередодні зустрічей G7 та мирної конференції в Женеві, актуалізувалося питання перемир’я в російсько-українській війні. І все частіше в ефірах і текстах звучить словосполучення “корейський варіант”. Зізнаюся, воно мене настільки вибішує, що я написав спеціальну статтю про абсурдність цієї аналогії. Повну версію читайте на Лівому Березі, а тут я коротко окреслю відмінності нашого та корейського кейсів:

1. Корея напередодні війни (у 1945–1949 рр.) перебувала під окупацією двох зовнішніх сил. Україна 24 роки до війни була незалежною, як і Росія.
2. У Кореї відразу виникли два локальні уряди, що претендували на зверхність над усім півостровом, а з 1948 року існували дві різні держави. В Україні російським окупантам жодного разу не вдалося створити якусь альтернативну державність. Захоплені території або односторонньо анексувалися Москвою, або управлялися окупантами за ширмою самозваних «народних республік». Причому «ДНР» і «ЛНР» не спромоглися формально об’єднатися в «Новоросію», а у 2022-му їх офіційно поглинула Росія.
3. До початку війни 38-ма паралель була технічним орієнтиром для розмежування сил США та СРСР, а не міжнародно визнаним кордоном котроїсь Кореї. Кордони України до російського вторгнення були визнані міжнародним правом.
4. Війна в Кореї мала одночасно характер і громадянської, і світової — півострів став полем бою американців проти радянців і китайців. Україна з 2014 року відбиває агресію іноземної держави, а «громадянська війна» в ній — вологі фантазії кремлівських пропагандистів.
5. Державні кордони обох Корей пройшли там, де вдалося зафіксувати фронт, причому з обох сторін іноземних військ було значно більше, ніж власне корейських. Українці сидять в окопах майже самостійно (нечисленні добровольці-іноземці погоди не роблять).

Тож чому я так рішуче виступаю проти терміну «корейський»? Та тому, що корейці, хай там як, були одним народом в одній країні й не з власної волі розділені наддержавами. А отже, колись, раніше чи пізніше, питання про об’єднання Кореї знову постане. А українці не розділений народ, і росіяни з українцями не один народ. Перед Києвом ще стоятиме надважкий виклик реінтеграції окупованих територій, але вже ніколи не постане питання «возз’єднання» з Росією. Не розуміти цієї засадничої відмінності означає не дати собі раду з проблемою російського імперіалізму.

Сергій Громенко