«АБРИКОСИ ДОНБАСУ» В ПАРИЖІ

Спершу я перейшла на другий бік вулиці, бо побачила жовто-синій колір на вітрині. І портрет Катрін Деньов на постері про аудіокнижку — вона начитала “Абрикоси Донбасу” нашої Люби Якимчук. (І — не менш чудовий портрет Люби).

Далі вирішила зайти, бо побачила «We stand with Ukraine», а піднявши, нарешті, очі, зрозуміла, що це Жіноча книгарня). Одна з тих, що їх створила фундаторка першого в світі жіночого видавництва Антуаннет Фук.

Абсолютно на своїй хвилі жінка, що займалася політикою і психоаналізом, фактично — рухом за визволення жінок — і засуджувала фемінізм за «підігрування патріархату» та за те, що феміністки нібито насправді прагнули в рівності досягти того, щоби «стати чоловіками» по факту… Там багато чого цікавого всередині її теорії, але я не про те.

Потрапила в крамницю (їх у Франціі три), де всі книжки написані жінками. Жінка при касі (ну, відповідно ж) пояснила мені популярно, що оскільки стало ясно, що жіноча творчість дуже непомітна в суто чоловічих просторах, Антуанетта створила Espace des femmes, жіночий простір. Вважаючи, що інтелектуальне середовище дуже мачистське і що жінки там недопредставлені, особливо серед письменників (жінки це «люди без письма»), Антуанетта побудувала перше жіноче видавництво й світ книг та слів — «людям, жінкам». І з 70-их років існує її Бібліотека голосів, де й, власне, Катрін Деньов начитала нашу Любу).

Антуанетта залишила цей світ якраз, коли росія почала війну на Донбасі… і її послідовниці Stand with Ukraine зовсім не випадково..

Ну, і ще в ії des femmes так мило й так несподівано — тут жодного чоловіка чи тої, хто хотів би бути, як він) Світ людей, що виробляють людей) (Фук, між іншим, вважала, що це особливий внесок жінок у світ, і що чоловіки підсвідомо цьому заздрять. Тому на світі є насильство… ну й etc…).

Найшла в крамниці ще пару чудових книжок «про нас». Ukrainian letters. Три жінки із Франціі й воєнної України (здається, із Запоріжжя) переписувалися в мережах — там їхні листи й дуже талановиті фотографіі.. хотіла купити собі, але оскільки був лише один екземпляр, вирішила хай купить парижанка, їй потрібніше…

Кому адресу? Це в галерейному кварталі, трохи вглиб від набережної Сени, якраз навпроти Лувра. Rue Jacob.

Гм… Подумала: нам треба якнайбільше перекласти своїх «людей, що роблять особливий внесок у світ», і сюди прислати побільше…

Спробую пошукати підтримки для перекладачів у ЮНЕСКО- поки стала національною координаторкою IFAP UNESCO. Рубрика «Знай наших», ні?