ЗІРКА УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

Сьогодні день народження у Степана Колесника

Сьогодні День народження у відомого українського публіциста, журналіста, викладача, Лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка Степана Павловича Колесника (народився 12 лютого 1932 року, Мончинці Калинівського району Вінницької області).

Степан Павлович свого часу служив на флоті, працював у Шаргородському РК ЛКСМУ Вінницької області. У 1953 році вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка. По завершенні навчання працював у редакціях газет «Молодь України», «Патріот Батьківщини», «Радянська Україна», «Літературна Україна», журналів «Україна», «Новини кіноекрана», на кіностудії імені О. Довженка, у видавництві «Молодь».

Із 1984 по 1999 роки Степан Колесник читав свій курс студентам факультету журналістики Київського державного (потім національного) університету ім. Тараса Шевченка. Паралельно викладав у Академії Збройних Сил України. 3 1986 року — доцент факультету журналістики Київського.

Майже сім років Степан Павлович головував у Київській організації Спілки письменників України та був секретарем Спілки письменників України. Член Національної спілки журналістів України. Був кандидатом у народні депутати України, членом Ради старійшин УНП «Собор». Немало часу в своєму житті присвятив журналістським мандрам: од зелених Карпат до сивого Паміру, від Арктики (Ямал) до Венеції, Рима, Афін, Олімпії, Відня, Будапешта…

Канал УТР створив відеофільм (державне замовлення) «Історія публіциста» про Степана Колесника. Ще в студентські роки був відзначений медаллю «За освоєниє целинных земель». А в незалежній Україні Степана Колесника нагороджено орденом «За заслуги» (III та II ступенів). В журналістиці ювіляра вшановано найвищим званням: «Зірка української журналістики» та нагороджено Золотою медаллю української журналістики.

Окрім цього, Степан Павлович — Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1992 року за книгу «Обкрадені села» та Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця.

До січня 2013 року Степан Колесник працював спеціальним кореспондентом газети «Сільські вісті».

Степан Павлович автор творів: «Медозбір», «Яблуневі кордони», «Доброкут», «Живу після смерті», «За Десною жито половіє», «На Севере жарко», «Довга кладка через літа», «Куди пливе ескадра?», «Бунт середняків», «Обкрадені села», «Чи будемо пересівати волю». Він також автор сценаріїв документальних фільмів «Солдатські вдови» (Кінотвір демонструвався в ООН), «Ой на горі калина», «Солдат зійшов на пʼєдестал».

Шановний Степане Павловичу! Від усієї душі вітаємо Вас з Днем народження. Бажаємо Вам міцного вам здоровʼя, життєвого і творчого довголіття, особистого щастя, невичерпної енергії і наснаги у всіх справах. Хай у вашому домі завжди панують мир і злагода, у серці — доброта, а у справах — мудрість та виваженість.

Віталій Курінний

Доповнення

Наталія Расторгуєва у коментарях до цього тексту зауважує:

«Я закінчила університет 1982 року, і у нас уже викладав метр нарису, отож на факультет він прийшов не 1984 року, а значно раніше».

Я також звернув на це увагу, але не став втручатися в текст. Справді, С. Колесник почав викладати на факультеті журналістики десь у другій половині 1970-х років як погодинник. Я це добре памʼятаю тому, що, власне, я й спонукав декана Д. Прилюка залучити Колесника до викладання на факультеті ще бувши помічником ректора, тобто до 1977 року.

В. Курінний, очевидно, має на увазі початок штатної роботи, яку Колесник одержав завдяки А. Москаленкові. Останній, ставши деканом і завідувачем кафедри, здійснив чимало змін. Того ж року й мене було переведено на ту ж кафедру з кафедри стилістики, і я переключився на викладання курсу з аналітичних жанрів. Пізніше мені було доручено викладати теорію і практику журналістської творчості, коли професор Прилюк покинув нас.

Ось копія наказу про зарахування С. Колесника на чверть ставки, датованого 1980 роком, яку запостив у коментарях Іван Забіяка.

Поки я відповідав на коментар І. Забіяки, гакер видалив з мого профілю пост із посиланням на цю публікацію про С. Колесника в «режимі онлайн», а свою відповідь я не встиг навіть запостити. Тепер ми знаємо точно, хто саме бешкетує в українському сеґменті соцмереж.

Володимир Іваненко