ЗГАДУЮЧИ АНАТОЛІЯ ПОГРІБНОГО

Його ім’я запропоновано увічнити в географічних назвах та об’єктах топоніміки

Згадаймо сьогодні Анатолія Погрібного (1942, с. Мочалище, Чернігівська область — 2007, Київ) — літературознавця, письменника, публіциста, першого заступника Міністра освіти України (1992-1994), лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Його ім’я ми пропонуємо увічнити в географічних назвах та об’єктах топоніміки.

Анатолій Погрібний — автор понад 900 статей і 30 монографій. “Народний професор” Київського національного університету імені Тараса Шевченка — серед засновників Товариства української мови імені Тараса Шевченка (“Просвіта”), Народного Руху України, Конгресу української інтелігенції, член Ради з питань мовної політики при Президентові України, Президент Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка, заступник голови Комісії України у справах ЮНЕСКО. Він невтомно опікувався проблемами культурно-національного відродження; висвітлював складні процеси утвердження української мови; протестував проти принизливого становища рідної мови та нав’язаної двомовності.

Згадаймо авторські радіопередачі Анатолія Погрібного про наболіле «Якби ми вчились так, як треба…», які можна було почути на “Українському Радіо” протягом десяти років. Торкаючись наболілих проблем українського державотворення, реальних позицій українства, мови, культури і духовності, аналізуючи гострі питання історичної пам’яті та сучасності, професор завоював авторитет духовного лідера і просвітника нації. З цих програм вийшла актуальна дотепер книга з промовистою назвою “Розмови про наболіле, або якби ми вчились так, як треба…”.

“Зросійщувач, шовініст добре тямить: чим більше неукраїнської мови, тим менше самої України. Мова для нього – знаряддя антиукраїнської політики. Мова – зброя, якою він прагне боронити давні, вже поруйновані, але ще тривкі імперські бастіони”, – наголошував Анатолій Погрібний.

Він стверджував, що “мовні домагання” з боку росії, яка ніколи не приховувала свого принизливого ставлення до української мови, послаблюють Україну. “Мовне питання – то не просто мовне: хто якою мовою вчиться, розмовляє, думає. Для України це питання найвищою мірою політичне”, — говорив Анатолій Погрібний.

Щодо зневажливого ставлення до рідної мови професор зазначав: “…людина, що зневажила рідну мову, має усвідомлювати: вона – вбивця, вбивця сили національного організму, з якого походить”.

Анатолій Погрібний був переконаний, що повносиле утвердження української мови залежить від найактивнішої позиції кожного з рядових громадян держави:

“Нехай голосно та упевнено звучить наша мова з вуст кожного, кому не байдужа її доля, — вдома і на роботі, на вулиці й у крамниці, в аудиторії і в громадському транспорті. Це й буде найліпшою гарантією, що після віків нашого винародовлення вона, зрештою, здолає зросійщувальний вал, знейтралізує згадану ганебну змагальність”.

Нагадаємо, Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь запропонував список імен видатних творців, дослідників і популяризаторів української мови для їх увічнення в географічних назвах та об’єктах топоніміки.

Із запропонованим списком Уповноваженого можна ознайомитись нижче.