БУДАПЕШТ — ГОЛОВНИЙ БІЛЬ УКРАЇНИ – УСІМ

З приводу ідеї відновлення ядерного статусу України

В грудні 2016 року народний депутат Віктор Вовк разом з колегами розробив та зареєстрував законопроект щодо скасування безядерного статусу України на підставі невиконання ядерними державами-гарантами Будапештського меморандуму про безпекові гарантії України.

Юридичне і міжнародно-правове обґрунтування законопроекту, який так ніколи навіть не був розглянутий у Верховній Раді Украіни:

Пояснення до проекту Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року», та поновлення прав України щодо ядерної зброї».

Прийняття цього Закону обумовлене необхідністю реагування з боку парламенту України як представницького органу Українського народу на

факт грубого порушення своїх зобов’язань за Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року (Будапештським меморандумом) з боку ядерної держави – Росії,
неможливість передбачених Будапештським меморандумом негайних дій з боку Ради Безпеки ООН через право вето Росії,
невиконання у своїх практичних діях іншими державами-гарантами – США та Великобританією – своїх зобов’язань за Будапештським меморандумом, в тому числі щодо надання адекватної допомоги Україні як державі, яка відмовилася від ядерної зброї, що перебувала в її власності.

Слід зауважити, що Закон України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року» № 248/94-ВР від 16 листопада 1994 року набрав чинності саме у зв’язку з підписанням Будапештського меморандуму як відповідного міжнародно-правового документа, що надавав Україні ядерними державами – Росією, США та Великобританією – гарантії безпеки, і який був передбачений в п. 6 застережень у зазначеному Законі як умова набрання чинності цим Законом.

Право держави робити застереження закріплено у ст. 19-23 Віденської конвенції про право міжнародних договорів. Саме цим правом скористалася Україна при приєднанні до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року, зробивши застереження у відповідному законі України від 16 листопада 1994 р. про приєднання до Договору.

Тож грубе порушення своїх зобов’язань за Будапештським меморандумом ядерною державою – Росією та невиконання у своїх практичних діях іншими державами-гарантами – США та Великобританією – своїх зобов’язань за Будапештським меморандумом, тобто недієвість цього меморандуму як належного міжнародно-правового документа відповідного п. 6 застережень до зазначеного Договору, дає можливість Україні прийняти рішення про втрату чинності Закону України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року».

Крім того, п. 1 та п. 2 застережень до зазначеного Договору говорять, що «положення Договору не охоплюють повною мірою унікальної ситуації, що склалася внаслідок розпаду ядерної держави – Союзу РСР», та про те, що «Україна є власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР». Це дає можливість Україні, вийшовши з Договору, поновити свої права щодо ядерної зброї в обсягах, що діяли до набрання чинності відповідним законом про приєднання до Договору.

Також, п. 4 застережень до зазначеного Договору дає право Україні заявити, що використання сили проти територіальної цілісності та політичної незалежності України з боку ядерної держави – Росії, так само, як і застосування економічного тиску з боку Росії, спрямовані на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, розглядаються Україною як виняткові обставини, що поставили під загрозу її найвищі інтереси. Це також дозволяє Україні поновити її права щодо ядерної зброї.

Крім того, недієвість Будапештського меморандуму щодо безпекових гарантій Україні, яка добровільно відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу та набула статус держави, що не володіє ядерною зброєю, підриває увесь глобальний режим нерозповсюдження ядерної зброї та спонукає вразливі до зовнішніх загроз держави до розгляду ядерної зброї як легітимного засобу стримування.

Прийняття Закону поновить права України щодо ядерної зброї як легітимного засобу стримування зовнішнього агресора.

Внесений Проект Закону також передбачає доручення Міністерству закордонних справ України повідомити ядерні держави, ООН та міжнародне співтовариство про зміст та міжнародно-правові наслідки прийняття цього Закону.

Це також спонукатиме міжнародних партнерів України максимально серйозно поставитися до нинішньої ситуації зі збройною агресією Росії та надати всебічну широкомасштабну допомогу Україні згідно наданих їй міжнародно-правових безпекових гарантій.

Сергій Чаплиґін

Від УСІМ:

Відновлення ядерного статусу України, звичайно, можливе (Україна має для цього можливості), але проблематичне. Цей статус можливий хіба що в ізраїльському форматі.

Однак, те, що може собі дозволити Ізраїль, навряд чи може собі дозволити Україна, точніше — навряд чи буде дозволено Україні. Тим більше — в умовах радянського суспільного устрою, за нинішнього стану українського суспільства та ще й у часі війни.

Для початку України має підняти рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) свого суспільства, скинути з себе вериги радянщини, встановити заснований на національних традиціях і звичаях суспільний лад, стати самодостатньою і потужним гравцем світової політики.

На превеликий жаль, у нас немає справжніх стратеґів-україноцентристів (чи є у нас взагалі люди із стратеґічною візією?) навіть для обговорення таких перспектив розвитку України.

Тим часом Україні з руки було б ініціювати Гельсинки-2 — перегляд Договору про безпеку і співробітництво в Європі, та й в усьому світі. За найсприятливіших для цього обставин у часі війни Росії проти України в Україні навіть це вважають «не на часі». Такий-от рівень мислення в нинішніх владних колах України.