ВОНИ ПЕРЕКОНУЮТЬ НАС, ЩО НЕСУТЬ ПРАВДУ

Голос «русского міра» у серці Європи

«Голос.EU» позиціонує себе як «головний опозиційний проект України». Як сказано на сайті, він був запущений 2014 року «групою волонтерів як невеликий ресурс для об’єднання інакомислячих». Сьогодні «Голос.EU» – це справді «впливовий європейський ресурс», який щомісяця відвідують 27 млн. користувачів. Це також «відеоканали з прямими ефірами та спільноти в соціальних мережах із загальним охопленням більше 3.7 млн. читачів». Детальнішу статистику можна побачити тут. Презентаційна сторінка сайту є українською мовою, але всі інші публікації є російськомовними.

Російськомовність «Голосу» — зовсім не випадкова: ідейно-тематичне спрямування ресурсу є виразно проросійським, а авторський колектив складають українці, які ще від 2014 року перейшли на бік Росії.

Тут мають свої блоґи колишні й нинішні політики України Микола Азаров, Юрій Бойко, Віталій Захарченко, Ілля Кива, Олександр Онищенко та ін.

У блоґах політолоґів на сайті публікуються Руслан Бортник, Максим Ґольдфарб, Олександр Дудчак, Андрій Мішін, Олександр Скубченко та ін.

А ось активні автори блоґів журналістів і «журналістів»: Руслан Коцаба, Тетяна Мунтян, Діана Панченко, Юрій Подоляка, Михайло Чаплига, Ростислав Шапошников та ін.

У вище згадані катеґорії не вписалися такі «інші блоґери», як Мирослава Бердник, Сніжана Єгорова, Світлана Пикта та ін. Найактивнішою є М. Бердник.

Звісно, що росієцентристи не можуть позиціонувати себе навіть позірними україноцентристами, тому ті, хто «соромиться» відкрито виступати на боці Москви, позиціонують себе… пацифістами, але обовʼязково — на користь Кремля. Однією з найяскравіших фігур такого штибу є Р. Коцаба. Затишно тут почувається і Р. Шапошников…

Названі вище й неназвані автори тут активно викладають свої розслідування, статті й відеосюжети. Деякі з них особливо активно.

Має «Голос.EU» своє радіо і активно веде прямі ефіри. Для успішної й ефективної роботи цих прямих ефірів ресурс має цілу мережу телефонів прямого включення у таких країнах і містах: Україна (у кількох містах), Велика Британія (Лондон), Естонія (Таллінн), Ізраїль (Єрусалим), Іспанія (Мадрид), Казахстан (Астана), Канада (Торонто), Кіпр (Нікосія), Латвія (Рига), Литва (Вільнюс), Польща (Варшава), Росія (Москва), США (Нью-Йорк), Фінляндія (Гельсинки), Чехія (Прага).

Технолоґічні й технічні послуги «Голосові.EU» надають компанії «Zadarma», IP Telecom Bulgaria LTD, VOICE CLOUD S.L., SMARTVOICE LTD, ООО «Системы связи» и ООО «Метротел».

Ось склад редакції — команди проекту: головний редактор В. Косенко, керівник групи випуску С. Лагута, випускові редактори Ю. Береза, О. Мороз та С. Сухобок.

Віділи новин означено так: Київ, Країна, Політика, Світ, Пряма мова, Фото, Відео і… Ваша правда.

Ну, а тепер, можливо, найцікавіше. Місце розташування цього вельми потужного і, очевидно, добре фінансованого ресурсу. Міжнародна редакція «Голосу.EU» знаходиться у столиці Європейського Союзу та штаб-квартири НАТО за адресою: Avenue Ariane 5, 1200, Brussels, Belgium.

«Команда редакторів з 2019 року знаходиться у Брюсселі (Бельгія), автори – у Києві, Оттаві (Канада) і Талліні (Естонія). Детальніше — тут. Сервер із сайтом з 2016 року знаходиться в Німеччині. Також ми навмисно використовуємо домен у зоні EU — зареєструвати його можуть тільки громадяни Євросоюзу і компанії на території ЄС.» — пояснюють на сайті.

Тут же можна прочитати й таке:

«Спочатку авторами та редакторами «GOLOS.EU» були виключно журналісти українських телеканалів (багатьох ви знаєте). Вони і зараз публікують на сайті матеріали, які не пропускаються у випуски теленовин. У 2015-му році до нас долучилися автори з регіонів, а також громадські журналісти з «чорного списку» міністерства інформаційної політики. Також нам допомагають фахівці з країн ЄС — вони забезпечують захист конфіденційності авторів».

Ну, і ще кілька запитань і відповідей із сайту «Голосу.EU» (подаємо, як є):

«Ви не боїтеся помсти радикалів за свою діяльність?

Трохи. Не секрет, що практично всі опозиційні ЗМІ закрилися в період «великої порошенківщини»: і телеканали, і радіостанції, і газети. В Україні нам доводиться використовувати VPN-сервіси та працювати під псевдонімами, щоб забезпечувати свою безпеку. Ми не приховуємо, що через тиск з боку СБУ деякі автори були змушені покинути Україну — вони отримали політпритулок у США та країнах ЄС. На щастя, інтернет не має обмежень — готувати матеріали в безпеці можна з будь-якої точки земної кулі (за винятком Серверної Кореї та України).

Як можна стати автором «GOLOS.EU»?

Легко! Для цього ми запустили розділ «Повідомити Правду». Через нього можна надсилати матеріали (публічно або анонімно). Також можна зв’язатися з редакцією за контактними адресами. <…>

Часто бачу під час прямих ефірів логотип «PolitWera». Це ваш партнер?

«GOLOS.EU» і «PolitWera» з 2017-го року є не просто партнерами, але ще і друзями: ми практично щодня проводимо спільні прямі ефіри з дзвінками глядачів <…>, а також організовуємо різні заходи.

Яке відношення ваш «GOLOS.EU» має до російського «Голосу Правди»?

Жодного. Єдине, що у нас спільне, — назва і рік запуску сайтів. При цьому російський ресурс розміщується за адресою golos-pravda.ru і є «політичною газетою Красноармійського району Краснодарського краю» (виділення наше. — УСІМ).

Журналісти, підконтрольні Джорджу Соросу, кажуть, що «GOLOS.EU» працює під ковпаком у російської влади. Це правда?

Ми читали ці численні «розслідування», оплачені Фондом «Відродження» Джорджа Сороса: в них «GOLOS.EU» називають ресурсом і Віктора Януковича, і Миколи Азарова, і Віталія Захарченка та/або Юрія Кота; і друзів з оточення Юлії Тимошенко і навіть Петра Симоненка. В інших «розслідуваннях» пишуть, що нібито на розвиток «GOLOS.EU» через російські фонди виділяються неймовірні гранти; що «GOLOS.EU» курують співробітники ФСБ, ДРУ та ін. При цьому ніхто з журналістів-«соросят» жодного разу не звертався до редакції «GOLOS.EU» за коментарем для створення хоча б видимості балансу думок. Між тим, редактори, автори та інші представники «GOLOS.EU» ніколи не працювали «під ковпаком у російської влади»; не є «агентами Кремля» (виділення наше. — УСІМ), ніколи і ні від кого, на відміну від журналістів-«соросят», не отримували гранти. Але до хвиль дискредитації ми вже звикли і давно виробили імунітет.

Це правда, що Вас купив Олександр Онищенко?

Такі чутки поширюються у телеграм-каналах через те, що на «GOLOS.EU» з’явилася реклама книги Олександра Онищенка «Петро П’ятий». Але це лише реклама.

Як допомогти «GOLOS.EU»?

Найкраща допомога для нас — це поширення матеріалів «GOLOS.EU» в соціальних мережах. Діліться. Кожен репост — це крок до припинення війни та відновлення миру в Україні» (виділення наше. — УСІМ).

Виділені нами місця у цитатах із сайту «Голосу.EU» — сентенції, які викликають сумніви і які насправді треба розуміти з точністю до навпаки. З усього змісту «Голосу.EU» легко зробити висновок про те, що його ідейно-тематичне спрямування є відверто проросійським і навіть російським та що сам ресурс в цілому і його автори поокремо є неприхованими аґентами впливу «русского міра».

Інакше не можна пояснити й те, що «Голос.EU» розташувався у Брюсселі (Бельґія) і розкидав свої щупальці по країнах Європи й Середньої Азії. А на сайті ресурсу неможливо знайти бодай один україноцентричний матеріал.