ПОВЕРНЕННЯ БІЖЕНЦІВ І БУЛІНҐ
1 min read
Підніму зараз важку та болючу тему. В Україні почастішали випадки булінгу дітей, які виїзджали за кордон та повернулися. Саме так, адже булери не вважають, що діти БУЛИ ВИВЕЗЕНІ батьками, а втекли самі, і потім не змогли влаштуватися “в оцій вашій Європі” і повернулися.
Про це зараз говорять лише одиниці, лише самі сміливі мами піднімають ситуацію в батьківських групах, і від тони лайна, яке на них виливається, стає страшно.
Так, мені теж страшно, і вже давно. Навіть в моїй бульбашці в стрічці постійно є пости про те, що ми, ті, хто виїхав, боягузи та зрадники. Он, в Харкові діти в метро вчаться, і нічого.
Але я доросла, яка чітко знає, чому ми виїхали, чому тут лишаємося, і готова прийняти всі наслідки цього рішення. Діти — ні. Але саме вони є найбільш постраждалою стороною. Спочатку їх булили в закордонній школі ( в толерантному мультикультурному Кракові купа випадків, коли дітей били в школі просто за те, що “Волииииинь”), тепер, вдома, жахіття продовжується. При тому від усіх — дітей, вчителів, сусідів та (!) психологів.
В закритому чаті одна спеціалістка зізналася, що її аж трясло, коли до неї звернулася така дитина. “Та що ти знаєш про проблеми! Тобі не було холодно і темно взимку, ти не ховався в бомбосховищі цілий рік, і прийшов мені розповідати, що тебе ображають?”
Я в Кракові вже знаю декілька мам, які повернулися назад. Жити в притулку по 6-8 осіб в кімнаті виявилося кращим, ніж терпіти знущання вдома, маючи свою квартиру.
“Моєму синові вистачило 4х днів в старій школі, в класі, в який він рвався півтора роки”, — сказала мені одна з таких мам. — “Ми повернулися в Краків. Він більше не хоче в Україну. Він сказав, що не повернеться туди ніколи”.
UPD. Після 90 коментарів я хочу зауважити таку річ: більшість ваших коментарів це “я з таким не зустрічався”. Ок, у мене нема сина, це ж не значить, що синів взагалі нема? Подивіться на школу, в яку ходить ваша дитина, на вчителів. Ви її вибирали? Хороша школа, чи, може, приватна? Ви точно знаєте, що на уроці не було “сиди вже зі своєю англійською, то й що, що ти в Англії рік пробув, я сказала, що це кукумбер, значить, це кукумбер і все!”? Це як історія з корейськими “жінками для втіхи” під час японської окупації, коли поважні пані кричали на жертв “такого не було, ти все брешеш!!”
