НЕ СОТВОРІТЬ СОБІ КУМИРІВ

Слідами північноамериканського турне президента України

Мені дуже шкода тих, хто дивляться на політичних лідерів і створюють з них кумирів. Мені дуже шкода тих, хто не розуміють такого простого у політиці, як позиціювання і іміджмейкерства, які і є тим «гримом», що створені для прикриття справжнього обличчя. Мені шкода тих, хто повірили у правдивість маски і не спромоглися побачити суть обличчя під нею.

Створивши один раз кумира з нікчеми, ви потім будете підтримувати нікчему і далі, щоб самому собі довести, що ви не помилилися. І лише одиниці спроможні відверто погодитися з тим, що помилилися. Віра сліпа і сліпі ведуть сліпих.

А тепер про те, як пропаганда робить свою справу і на кого перетворює маси. Так, саме на маси і перетворює, адже маса не має «Я». Проте, має «Ми», у якому коллективный разум і повне нівелювання свободи вибору, свободи мислення, свободи як такої. Я дивлюся на реакцію українців на міжнародні виступи їхнього лідера і просто порівнюю з тим, як сприймають цього ж лідера пересічні громадяни на Заході. І, на привеликий жаль, ці оцінки просто діаметрально протилежні. Ще раз: на привеликий жаль.

Але пропаганда для цільової аудиторії піде на явний підлог, аби показати картинку у позитивному і мажорному. Вона вмонтує з чужих виступів повний зал слухачів, коли насправді зал просто порожній. Вона не покаже вам коментарі, яких більшість саме у негативній реакції західних глядачів і читачів навіть не правої, а саме лівої преси і таких же лівих телеканалів- достатньо їх просто відкрити, щоб солодкість перетворилася на гірку правдивість. Але пропаганда робить своє діло і у кривому люстрі заставляє всіх «МИ» дивитися на світ.

А короля грає оточення, короля грають його піддані. Короля грають… от тільки король голий, як і майже всі у цьому Королівстві кривих дзеркал.

Про візит президента України до США та Канади ще довго говоритимуть і говоритимуть діаметрально протилежні речі політики і пересічні громадяни. А особливо українці в Україні, яким мільйони разів підкреслюватимуть місцеві ЗМІ виключно компліментарно те, чого у реальному візиті не було.

Україні потрібна справжня підтримка, але на основі прозорості відносин, а не любові до образу, який все частіше стає маскою. І президент не цар і не Папа. Президент має відповідати і за «бояр» своїх, і за слова свої, і за дії — тут догмат про «непогрішимість» не спрацює.

А ті, хто звинувачують тих, хто не співають у радісному хорі «Свідків найкращого преЗЕдента», роблять Україні погану послугу. Чому? А тому що заганяють проблему у невиліковно-критичний стан. Але краще друзів бити, щоб чужі боялися. І тільки в українців могло зʼявитися прислівʼя про те, що «гуртом добре й батька бити». Коли ж вже граблі винесуть? Що до візиту, то кожному по вірі… І по розчаруванню, коли маски знімуть…

Я завжди ставлюся до політиків критично, до всіх політиків. І президент України може у будь-який час стати «екс». В Україні взагалі традиція об кожного «екса» ноги витирати. І так вже 32 роки. Так може щось у системі не те, чи не ті, чи не так? Отож…

І ще вам трохи з паралельної реальності про вже канадійські гастролі преЗЕДента.

Єлєна Вєнніков-Пригова