ПОЛІТИЧНИЙ ПРОГНОЗ ДЛЯ УКРАЇНИ
1 min read
Це буде зовсім інший парламент
Аби заспокоїти кількох завзятих шанувальників Петра Порошенка, я писав, що показник їхнього кумира за підсумками наступних виборів президента не перевищить чотирьох відсотків. Отримав у відповідь ще більшу порцію агресії. Окрім того, кілька колег поцікавилися методикою прогнозування. Вибачте, але це професійна таємниця. Ще отримав прохання висловитися з приводу першого повоєнного складу Верховної Ради. І тут не бачу підстав відмовляти. Самому цікаво зайнятися такою політичною арифметикою. Про деталі говорити рано, однак загальні контури вимальовуються. Це буде інший парламент. Від слова «зовсім».
Спершу ложка бальзаму на колективну душу фан-клубу Петра Олексійовича – партія «Слуга народу» втратить монобільшість. Але одразу сипну солі їм на рани – «Європейська солідарність» до наступної Верховної Ради не пройде. Електоральної підтримки лідера для подолання прохідного бар’єру замало. А риторика про європейський вибір тьмяніє перед реальними справами президентської команди. Україні вже відкрили двері до Євросоюзу. Залишилися ретельно витерти ноги перед порогом. Втім, це не означає, що у числі нардепів не буде самого Порошенка. Він не раз доводив, наскільки вправно вміє пливти галсами у політичному морі. Але про це пізніше.
Не буде чути й «Голосу». Проект ще зі старту мав вигляд невдалого. Його затіяли, щоб перетягнути потенційних виборців від партії Володимира Зеленського. На ділі ж виявилося, що «голосисти» общипали зовсім інше електоральне поле.
Отож, цього разу «Слуги» зазнають відчутних втрат. Хоча б через низку гучних виключень з фракції. У ній виявилося забагато негідних осіб, що вплине на нестійких прихильників. Можна навіть сказати, куди перетечуть голоси.
Йдеться про нову політичну силу, яку створять волонтери. Вони результативно трудяться заради Перемоги, що зумовлює високий ступінь довіри в суспільстві. Мають відомих лідерів, у тім числі з досвідом участі у виборах. А ще у них є свої структури, які легко можна об’єднати в одну. Цього цілком вистачить, щоб здобути перше місце.
«Слуги народу» фінішують другими. До слова, їх назва в нових умовах втрачає актуальність. Не виключено, що її захочуть змінити. Але це залежить від того, наскільки схильним до консерватизму виявиться Володимир Зеленський. Скоріш за все він віддасть перевагу креативу.
Дві найпопулярніші партії конкуруватимуть на виборах, але після них створять коаліцію. Сваритися їм не личить, бо доведеться братися за вкрай складні завдання повоєнної відбудови. Голосів для стійкої більшості вистачить.
Але відбудова передбачає вкладення дуже значних коштів. Тому виникнуть суперечки між центром і областями та містами. Під час війни з’явилося немало потужних місцевих лідерів. Вони прагнутимуть залучити якнайбільше інвестицій у свої території. А для цього необхідне представництво у парламенті. Партія мерів і губернаторів не мусить вигадувати нічого нового. Можна скористатися вже чинними структурами. Це УДАР Володимира Кличка і «Самопоміч» Андрія Садового. Увійдуть вони в коаліцію чи стануть конструктивною опозицією залежить від того, наскільки прагнутиме перетягнути на себе фінансову ковдру двопартійна більшість.
А буде ще жорстка і непримиренна опозиція. Умовно її можна назвати «партією ображених генералів». І вона здатна подолати прохідний бар’єр за рахунок виборців, хронічно налаштованих проти влади. В країні маємо чимало високопоставлених і водночас відомих загалу військових, відсторонених від посад Президентом чи звільнених за наказом головкома Валерія Залужного. Зрозуміло, що чисто мілітарну політичну силу люди не сприймуть. Доведеться хоча б на половину розбавити список цивільними. І це шанс для Петра Порошенка та кількох його найближчих соратників.
І як би не хотілося помилитися, побачимо чергову реінкарнацію колишніх регіоналів. Цього разу вони твердитимуть не по життя. У назві та гаслах буде щось близьке до поняття «реальна політика». Свою проросійськість на показ не виставлятимуть, але специфічний електорат їх нутром відчує. Втім, поводитися будуть тихо, більше дбаючи про прикриття для своїх бізнесів.
Окрім «Слуг», за певних умов, може зберегти фракцію «Батьківщина». Але доведеться по максимуму мобілізувати традиційний націонал-демократичний електорат. Тут Юлія Тимошенко має дві переваги. По-перше, на відміну від Петра Олексійовича, не займається настирливою саморекламою. По-друге, її прихильники поводяться виважено й мирно. У той час як завзяті порошенківці агресивністю поведінки відштовхують виборців від свого лідера.
Втім, це лише розмірковування без прив’язки до часу. Спершу треба здолати ворога й очистити від нього окуповані території. Бо без Перемоги не буде й виборів.
