ЩЕ КІЛЬКА СЛІВ ПРО ВДЯЧНІСТЬ/НЕВДЯЧНІСТЬ УКРАЇНЦІВ
1 min read
…та про маніпуляції кліки Зеленського і про затьмарену Зе-паству
При нагоді моїх тут з вами суперечок, я мав можливість прочитати сотні їдких, теж антипольських коментарів. Я помітив моторошні наслідки маніпуляції деяких, менше притомних та непритомних, українців. За методичкою Зеленського, який усе робить так, як «била завєдєна» в СРСР та Росії.
Стисло. Які фрази та банальності я маю на думці? «Упаде Україна, наступною буде Польща», «Україна врятувала Польщу від війни», «Україна захищає Польщу», «Ми могли не стримувати Путіна і дозволити йому піти на Варшаву», «То Польща має бути вдячна Україні», «Ви маєте нам давати зброю, бо ми вас захищаємо», «Щойно до вас прилетіли з Білорусі два гелікоптери, а там ще й вагнерівці, буде вам каюк, і добре, ви заробили, покажеться, хто тут невдячний», «Якщо ви нам не даватимете зброю, ми домовимося з росіянами і разом з ними підемо на вас, а Польща – перша». І так далі, і так далі, і так далі.
Що можна / треба про це сказати? Це..!
Хтось має вам це сказати. І це буду я. Це все (що я вище цитую) — передуті фрази та недокриляті вирази. А що вражає? Автори тих відгуків здаються вірити в ці фрази. У цей роздутий (передутий) пафос.
Ті емоційні слова завдають страшного удару Збройним Силам України, Україні та українцям. Це удар по репутації, по європейській та американській підтримці, по солідарності. «Плати податки на хаймарси для нас, бо якщо ні, то буде вам каюк» скидається прямо на погрози та залякування. Це дратує. Але, на жаль, до такого ставлення української влади до союзників України призвичаїв українців Зеленський.
А тепер я читаю, що з допомоги, яку Зеленському пообіцяв Шольц, майже нічого не було доставлено і… не буде. Це гірка правда про крики Зеленського та його щоденні вимоги, які деяких дратують, деяких доводять до люті.
Я пропоную, аби люди, що ще кілька днів тому торочили те, що я тут зацитував, – отямилися, протверезіли. Уся решта хай іде собі в свою сторону зі своїми недокрилятими фразами.
Почну з того, що немає нині в Європі більших героїв за українців, що воюють з росіянами. Масштаб героїзму українців захоплює. Збройні Сили України заслуговують на честь, звеличення, повагу, підтримку, ушанування загиблих, численні подяки з боку в першу чергу українців. Для мене це ангели та боги. ЗСУ виснажують і російську армію, і російську економіку, нищать Імперію зла і на цьому скористається не лише Україна та українці, а ще й балти, грузини, молдовани, поляки, мабуть навіть білоруси. Історики в багатьох країнах будуть писати декадами про велетенський внесок хоробрих українців у зміну геополітичної обстановки, бо вони спричинили зменшення загрози з боку російського імперіалізму. Знищення російського імперіалізму – в інтересах Європи та світу, зокрема країн, що межують з Росією чи Білоруссю.
У знищення (послаблення) Росії як держави-розбійника з її рашизмом та путінізмом, мав би заінвестувати весь цивілізований та демократичний світ, бо це інвестиція в світову та європейську безпеку, в демократію та права людини.
Україну треба підтримувати в боротьбі з росіянами до повної перемоги над Росією. Україну не можна лишити, кинути напризволяще. Україною не можна стомитися. Україна платить кров’ю та людським життям за цю боротьбу з Імперією зла, а плодами цієї боротьби (якщо вона буде успішною, а іншого не допускаємо) скористається Європа та світ.
Поляки вдячні українцям, що вони стримують цю навалу тисячу кілометрів від польсько-українського кордону. Але українці захищають у першу чергу свою територію.
З цього всього, що я щойно написав, ще не випливає право деяких українців кричати «ми вас рятуємо від війни, давайте гроші та зброю». Такого висновку дійти не можна.
Українці не стримують російську армію в поході на Польщу, бо російська армія вже давно 150 км від Варшави, в білоруському Бресті, вона в Калінінградській області, з якою Польща має сто кілометрів кордону. Росіяни можуть напасти на Польщу не тільки з території України. Вони можуть напасти і з Білорусі (так як напали на Україну з Білорусі) і з Калінінградської області, з якою Польща межує прямо. Але про жодну війну Росії з Польщею чи Литвою наразі не йшлось і не ідеться. Війна Росії триває лише з Україною, від 2014 року, а 24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення. Про вторгнення Росії до Польщі не було мови (напевне не нині чи рік тому), тому українці нас тепер не рятують від якоїсь війни і нас не захищають. І для Польщі прямої та реальної загрози не існує (хоча існує ця історична). Якщо Росія би напала на Польщу, нас би захищали не українці, а відразу і в першу чергу наша армія (третя в ЄС), згодом війська НАТО.
Не треба ображати поляків тими недокрилятими фразами. Вони пусті. Ми не маємо війни, про реальну та пряму загрозу війною не йшлося, ми здатні захищати свою територію, ми маємо армію (не гіршу ніж українська, а мабуть кращу), ми в НАТО. Ми не безпорадні, ми не приречені посилатися на захист з боку українців, якого би не було. Бо ви зайняті своєю територією. Ви стримуєте Росію в Україні, це дає нам більше спокою, це покращує наш психологічний комфорт. Але ж імперіалістська Росія, яка зазіхає на Польщу чотириста років ще не зникла (тому ми в НАТО і маємо потужну армію і це не завдяки українцям), загроза з боку російського імперіалізму ще не зникла, Росія могла би напасти на Польщу не тільки з України, а якщо би напала з Білорусі чи Калінінграду, ви нам не допоможете.
З чимось я помиляюся?
Підтримка України то не тільки підтримка зброєю. Також світ має допомогти українській державі утриматися на плаву, аби держава та її інститути діяли. Надто треба допомагати українській економіці та населенню. Виснажені війною українці повинні мати можливість скористатися медичною, психологічною та матеріальною підтримкою.
Це моє бачення сьогодення з Україною. І це загальне бачення українського питання серед європейців та американців. Це не тільки задум, це проєкт, сукупність дій та заходів, які треба провести. Цей проєкт має завершитися членством України в ЄС та НАТО на засадах (хоча би й спрощених) ЄС та НАТО.
Ті засади? Відсутність корупції, дотримання прав людини та громадянина, незалежне судочинство.
У підсумку, Україна (українська влада) як найбільший бенефіціар цього проєкту має співпрацювати зі своїми союзниками. Співпрацювати в дусі згаданих мною засад. Україна має бути партнером і дотримуватися до тих засад. Україна не може бути диким та ще прокаженим кабаном, який втік з лісу зі своїми болячками та загрозами для людей і треба його зловити та усипити (хоче не смертельно) в першу чергу для його блага. Аби згодом вилікувати і відвезти назад до лісу. Україна не може бути слоном у крамниці з порцеляною.
Корупція у військкоматах, про яку чути щодня, ті нелюдські способи мобілізації (інваліди з психічним розладом умирають від стресу, коли їх пакують у буси і кудись вивозять) – це викликає в європейських суспільствах крайнє ошелешення та обурення. Усі сміялися з росіян, як вони наживалися на війні, бо вивозили унітази. Але вже геть не смішно читати, як на війні наживаються ваші чиновники, не смішно читати про 3 тисячі баксів за «право» виїхати за кордон (або звільнитися від мобілізації), про мільйонні маєтки ваших військкомів. Коли бачиш ті сафарі на вулицях українських міст і починаєш розуміти, що це не для докомплектування армії, а для витягання з людей останніх коштів на хабар, то відразу згадуєш, як польські шмальцівники ловили під час війни євреїв і згодом євреї могли заплатити, аби не потрапити в концтабір чи на примусові роботи. Це ж те саме. Це злочин проти власного народу. З боку адміністрації Зеленського, який про це все знає і заплющує очі, бо мабуть сам має з цього користь.
Зеленський переборщив, він перерахувався. Він думав, що все йому сходитиме з рук, що колективний Захід мусить йому давати все, бо ж колективний Захід не може допустити до перемоги Росії. Він думав, що колективний Захід на все жахливе в Україні (корупція) заплющить очі.
Такого не буде.
Якщо Зеленський та його кліка далі захоче так гратися з колективним Заходом, як останніми місяцями, то не Польщі буде каюк, а Україні. І це не зловтіха, любі сусіди, а страх, від якого мені розривається серце. Болить душа поляка за Україну. Хоча ця душа вже конає, бо я бачу, що громадяни України самі собі переоберуть з підтримкою 80% свою страшну долю. А тепер вони цю ЗЕ-долю добряче захищають і готові навіть мені мої лядські очі видряпати за образу вашої долі, з якою ЗЕ-українці самі (без ЄС, Великої Британії, США та лядських дописів «проросійського» «українофоба» Ліса-Маркєвіча) розберуться.
Слава солдатам ЗСУ!
