ДОКТРИНЕРСТВО ПРОТИ СТРАТЕҐІЇ
1 min read
З приводу ініціативи В. Зеленського «Українська доктрина»
На сесії Верховної Ради України, присвяченій Дню Конституції, 28 червня ц.р. президент України Володимир Зеленський виступив із промовою, в якій висунув на обговорення ініціативу «Українська доктрина».
Ось відеозапис виступу Зеленського:
А ось виступ Зеленського у текстовому варіанті українською та анґлійською мовами:
З цього виступу В. Зеленського випливає, що Стратеґії розвитку України на тривалу перспективу як не було, так і немає. Йому напевно справді «ніколи мислити стратеґічно», точніше — не дано стратеґічної візії.
Натомість В. Зеленський виступив з ініціативою «Української доктрини» і виклав «п’ять основних орієнтирів для Української доктрини, для обговорення»: (1) «філософія нашої перемоги»; (2) «глобальність української безпеки»; (3) «політика героїв»; (4) «політика справедливості»; (5) «трансформація за десять років, а саме – нова зовнішня політика. Нова економіка. Нові відносини між державою та суспільством. Розвиток усіх наших територій. Освіта й наука. Культура. Як передумова й підсумок трансформації – рівень безпеки та свободи в Україні».
Уважне прочитання виступу В. Зеленського дозволяє зробити висновок, що за чотири роки він досяг успіхів у доктринерстві, тобто в демагогії.
За великим рахунком, Зеленський не сказав нічого нового від часу своєї передвиборної кампанії 2019 р. (див.: «ВЛАДІМІР ЗЄЛЄНСКІЙ І ПЕРСПЕКТИВИ «ОБНУЛЮВАННЯ» ТА «ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ»», а також «ПРОГРАНІ ВИБОРИ ЯК ОСТАННІЙ УРОК ДЛЯ УКРАЇНИ»).
Звичайно, риторика Зеленського помітно змінилася лише у своїй формі. Наприклад, якщо 2019 року Зеленський принципово не вживав вітання «Слава Україні!», то тепер він розслабився, і «Слава Україні!» відскакує від його зубів десяток разів на хвилину.
Тому можна цілком погодитися з тим, що з приводу цього виступу В. Зеленського написав Володимир Мартинюк:
«З нагоди дня Конституції України, Зеленський вперше у своїй політичній кар’єрі зумів наговорити в телевізорі якусь довгу і навіть якби якусь солідну, бо не зовсім зрозумілу, промову. Але це виключно для людей молодших 45 років. А старшим це видалося чимось схожим на промови достопам’ятного Леоніда Ілліча Брежнева.
Насправді Зеленський просто відкрив новий сезон серіалу “Слуга Народа” на тему “переобрання Зеленського на новий президентський термін”.
Втім, промова дійсно варта перечитування і черкання її маркером. Тому що навіть при побіжному її переслухованні я зауважив багато дивних і навіть якихось небезпечних речей. Навіть появилося підозра, що її написали не в Києві, а десь у Москві…
Стривожився не тільки я — стривожилися навіть в ЄвроСоюзі. Того ж дня без попередження з ЄС прислали литовського Науседу, через пару годин, також без попередження, появився польський Президент Дуда. Місія обох полягала у донесенні до Зеленського прохання-вимоги “сформувати в Україні уряд, якому можна довіряти”. Президенти вели себе напористо, а Дуда, перед розмовою з Зеленським взагалі навіть виставив за двері кабінету Єрмака…
Судячи з усього, президенти намагалися пояснити Зеленському, що вони можуть прийняти в НАТО навіть і його, але без ніким не обраних і невідомо ким призначених злодіїв і російських стукачів. Кажуть, що від Єрмака-Зеленського навіть пробували додзвонитися Байдену, але там не брали трубку.
Забув додати: Дуда і Науседа, окрім всього, від імені ЄС вимагали повернути електронне декларування прибутків українськими високопосадовцями, яке влада Зеленського скасувала, “тому що війна”. Схоже “кіно” зовсім не закінчилися і скоро будуть якісь свіжі сюжети і серії».
* * *
Справді, важко навіть уявити і зрозуміти, що В. Зеленський із своїм оточенням продовжують жити ілюзіями, життям «95-го кварталу» та телесеріалу «Слуга народу», навіть не цікавлячись тим, як уявляють собі перспективи перемоги над російським аґресором і перспективи розвитку України як успішної держави й потужного гравця світової політики.
Ось наша «філософія нашої перемоги»: «СТРАТЕҐІЯ ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ».
«Глобальність української безпеки» і що Україна повинна була б ініціювати на ґлобальному рівні щодо безпеки і співробітництва у нашому розумінні, ми пояснили ще до приходу Зеленського на посаду президента (див.: Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.). На жаль, до цієї ініціативи не прислухався П. Порошенко. Байдужа вона й Зеленському.
Ну, а що стосується «трансформації за десять років», то Офісові президента України годилося б уважно ознайомитися з україноцентричною концепцією системних устроєвих змін, викладених у збірках статей Володимира Іваненка:
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
Іншої україноцентричної концепції, на жаль, ніхто поки що не пропонує. Неукраїноцентричні ж концепції, наскільки нам відомо, пропонують кілька ліберальних груп, які продовжують фукціонувати в російському інформаційному просторі й, очевидно, не передбачають відрив України від російської орбіти.
