РЕПЛІКА ПРО ПРЕМІЮ
1 min read
В Україні ждуть президента про присудження Шевченківської премії
Вибачте, прекраснодухі, але я не поділяю захоплення цьогорічним присудженням (?) Шевченківської премії.
Бо, по-перше, указу Президента про присудження нема. Є тільки заява Комітету премії, де вказано, що Комітет все підготував і подав Президенту. Виходить, що в офісі Зеленського (знов Єрмак, який чомусь скрізь присутній) премію відмовились присуджувати? До речі, а що з премією Василеві Шкляру, який через Табачника відмовився був її отримувати?
По-друге, я зовсім не захоплений лауреатами. Бо тут, схоже, вручення за принципом паровозика — дали премію Тарасу Компаніченку з його “Хореєю козацькою”, і думають, що вони вивезуть непомітно всіх інших. Безумовно, це найвдаліше присудження Національної Шевченківської премії — Тарасу і його товариству.
Але, скажімо, Віталію Портнікову — ну, хіба від бідності нашої публіцистики, бо знаю його писання від початку 90-х років і зовсім не в захопленні. Бо, на відміну від багатьох захоплеників, я — читаю. Ще від того часу, коли В.Портніков гордо писав: “Український єврей — це як рідкісний птах” і подався на Москву. Не склеїлося. Вернувся в Україну. І пише про все на світі — від близькосхідних воєн до Латвійської православної церкви. Знає-не знає, а пише. Такий собі поверхахапайко. З нальотом, до речі, українозневажництва — типу, та скільки ж вам, українці, розказувать як треба жить! Да, і логорея — це не публіцистика…
Нічого не можу сказати про поетесу Катерину Калитко, бо не читав, але радію, що не пройшла кандидатура нєкоєго Авербуха, що писав-писав російською (аж дві збірки!), а для Національної Шевченківської премії сподвиг українською базгранину під виглядом білого вірша з назвою збірки, яку не можу назвати повністю, бо Фейсбук банить за те слово, яким українці та поляки історично називають євреїв…
Не скажу і за режисерку Ірину Цілик, бо не бачив її фільму, але щодо літературознавця Михайла Назаренка, то тільки нечитання наше дозволяє промовчати про цього персонажа — зверхнього і насправді недалекого щодо української літератури…
Тож вибачайте, але я не у вашій тусовці — всі ті, хто радіє новим лауреатам. Краще почитаю Шевченка…
Від УСІМ:
Осмислюючи затримку з указом президента про присудження Шевченківської премії, ми ловимо себе на думці, яку стидаємось висловити, але, видно, треба.
Як сказав би Степан Колесник, не сключено, що хтось в ОПУ дуже хоче, щоб до списку лавреатів додали В. Зеленського за його збірки виступів і статей про війну. Пригадуєте, незадоволення, висловлене на Банковій, що серед висунутих на премію немає творів про війну?
Отже, цілком можливо, що дотиснуть Шевченківський комітет, і наш дорогий Володимир Олександрович (згадаймо Леоніда Ілліча!) свою премію таки дістане — процес героїзації має тривати.
