ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ

Лист української студентки з Великої Британії Володимиру Зеленському

Пане Президенте,

У нас війна триватиме, поки ти будеш малоросом. Західні партнери не наважуються дати зброю в потрібній кількості, тому що не бачуть у тобі західних цінностей, ти розмовляєш з ними не на тій частоті їхньої мови, попри всі твої блискучі промови.

На заході не існує вже культу однієї особи, як на расії, ти — представник українського народу, якого вибрали представляти інтереси та вести перемовини з нашими партнерами.

Український народ та збройні сили України є тим суб‘єктом, кому захід згоден допомогати. Тільки заради них з тобою розмовляють і запрошують у поважні доми. Ти сам по собі нікому не являєш вищої ціності, попри те, що тобі запропонували евакуацію рік тому — в західному світі це є обов’язковим жестом ввічлівості, демонстрація поваги до лідера українського народу та того війська, яке в тебе є, зовсім не твоєю заслугою, а іншими українськими лідерами, згуртованими навколо національної ідеї, в яку ти поки що, на жаль, себе ще не вписав.

Так-от, Захід дуже добре реагує на Героїв. Знаю, слово герой вже роздуте та не викликає вже, можливо, тих емоцій, але я його використовую в сенсі Супер Героїв, як в американських блокбастерах, якщо хочеш, тих, що роблять можливим неможливе. І це саме згуртований героїчний колектив наших військових, де кожний важливий, кожний робить щось дуже важливе.

Захід буде підтримувати саме такий героїзм, і давати все, що зможе, заради ідеї Героїзму. Не заради територій, не заради припинення терору, не заради жалості і не заради бажання закінчити війну. Згадаймо реакцію заходу на війну в Сирії. А заради того, де є потенціал героїзму, який на сьгодні цінніше нафти та діамантів і всього, що взагалі існує, — і це випадково потрапило в твої руки.

Ти взагалі усвідомлюєш, якою цінністю ти зараз володієш? Тільки тому, що ти опинився в той час в тому місці. Так знайди розум розпоряджатися цим гідно, не використовувати у своїх корисних та владних амбіціях, бо так ти все знехтуєш і станеш помилкою в історії України.

Не мають вони понести за героїзм на українській землі плату в вигляді знищення та зкалічення. Бо більше не буде героїв у цьому світі після такого досвіду, і світ накриє темрява. Варвари не віддають наших героїв будь-якими шляхами, які вже були використані.

Наші герої вмирають дуже скоро, щойно повернувшись з полону. Як 36-річний перший командир Азову. Це те ж саме, що бути закатованим до смерті.
То в нас залишився єдиний спосіб це зупинити — перемогти ворога на полі бою, звільнити наших героїв і не допустити, щоб до них потрапили інші.

Твоя риторика має бути вибудована навколо такої тези: твої героїчні воїни віддають здоров‘я і життя, щоб наші люди та наша країна вижили, вціліли та завершили цю кроваву війну. І ти не можеш допустити, щоб варвари страчували твоїх воінів та тримали в полоні.

Така риторика, пане президенте, зрозуміла західним людям. І вони побачуть в тобі не амбіціозного політика і «роздутого героя», який хоче підкорити собі світ, а простого хлопця, який переживає за справжніх героїв, які закривають його спину та за гідних представників його народу, завдяки яким Україна витримає цей жахливий досвід.

За справедливе ставлення до тих, хто віддав всіх себе за найвищі цінності, які існують в цьому світі, і які дуже зрозумілі заходу. Ти стаєш дуже популярним серед виборців західного світу і їх лідери не можуть допустити перемоги людини з малоросійськими цінностям, повернути свої народи зовсім не в ту сторону, в яку вони їх вели багато років. В ту сторону, яку тобі треба усвідомити ще, де головна цінність — людина, її гідність і її потенціал, а якщо ця людина — Герой, то це цінність помножена на сто.

Тому закінчуй бути малоросом та роби вже швидше справу над собою!

З любов‘ю до України і вірою в перемогу!

Ірина Мінай

Від УСІМ:

У нас немає копій стеноґрам чи відеозаписів того засідання й інших дій. Тому обговорюємо те, що маємо.

В інформаційному просторі гуляє злита кимось із учасників інформація, буцімто на недавньому засіданні Ставки виникло непорозуміння чи суперечка між Верховним Головнокомандувачем і Головнокомандувачем ЗСУ щодо того, відходити чи не відходити з Бахмута.

Начальник Генштабу ЗСУ начебто вважає, що з тактичних міркувань Бахмут краще залишити, а от президент вважає, що треба стояти до кінця…

Якщо абсолютно некомпетентний у воєнних справах начальник (президент) загризається із висококомпентним підлеглим (начальником ГШ), притомні люди називають це самодурством. Звісно, якщо не йдеться про свідоме підігрування ворогові (це вже була б підступність).

Ще раніше в інформаційному просторі поширюється чутка, начебто В. Зеленський хоче замінити на посаді начальника ГШ ЗСУ генерала Залужного генералом Сирським.

У нас немає компрометуючих генерала Залужного фактів. Що ж стосується генерала Сирського, то про нього кажуть, що цей генерал — кремлівський курсант. Одного кремлівського курсанта на посаді начальника ГШ уже мали.

Чим небезпечні кремлівські курсанти на посаді Головнокомандувача ЗСУ, Верховний може почути від Ігоря Беркута (Ґуґл допоможе на нього вийти).

А ще раніше почала розповзатися по інформаційному просторі чутка, що рік тому дехто відомий за ніком «Боневтік» був перехоплений військовими і повернутий із Львова до Києва для виконання своїх посадових обов‘язків.

Тими військовими напевно були люди Залужного, а не когось із кремлівських курсантів.

Дуже було б добре, щоб ця чутка була неправдою, сиріч фейком.

Більше про В. Зеленського тут.