ОПУ — ІНСТИТУТ ПОЗА ЗАКОНОМ

Коли мова заходить про нашу владу, в мене особисто дві асоціації: бардак (хаос) і корупція.

Корупція — це зрозуміло всім і прикладів не треба. А от про бардак це здебільшого про юридичну сторону. В Україні, як правовій державі, робота всіх гілок влади прописана від Конституції, законів до міністерських/галузевих наказів.

І тут царить саме те, що я називаю бардак. Чим вище сходинка влади, тим більше вона дозволяє собі плювати на закони. Тим більше керується… “як їй зручно”.

Вже стільки разів писав, що Офіс Президента — це структура поза законом. Є лише підзаконний акт — Указ президента “Про Положення про Офіс Президента України”. І все. Любий народний депутат України, міністр за посадою завжди вищі за керівника ОП.

А як де-факто? Вже смішно, правда? За великим рахунком, такий стан — це наше роками копіювання росії і небажання стати правовою державою.

Таке державне лицемірство: з одної сторони, заявляти, що ми йдемо в Європу, з іншої — фактично плювати на закони та розвивати корупційні схеми. Така от довга преамбула.

І вже не треба при цьому знову кивати на Єрмака. Для прикладу візьмемо таку посаду, як прес-секретар Президента. Ним є відомий вже “мівінщик” Сергій Нікіфоров.

Тепер питання на засипку: як часто ви його чуєте? Адже за посадою все, що стосується роботи президента, повинен озвучувати/коментувати саме він. У нас — хто лише не коментує: Єрмак, Тимошенко/Арестович (до звільнення), Подоляк, Данілов, але тільки не Нікіфоров.

Після його “трогатєльної” історії про мівіну вже давно не чути. Та і до цього майже не чути було. Це і є правовий бардак (хаос) у вищих ешелонах влади. Коли будь-який клерк з ОП може дати вказівку міністру і там будуть виконувати.

Тому: закони, як для ворогів, для нас — простих, їм — все, що заманеться. І так у всіх гілках влади. Ми, наприклад, забули, що КМУ вже давно працює без програми. Просто за вказівками ОП. Тому, чи треба дивуватися чому все так?

Ван Ґоґ

Від УСІМ:

Автор тексту висловлює цілком слушні думки щодо конституційного статусу Офісу президента, завданням якого є забезпечення діяльності президента України, але не більше.

На жаль, Офіс (Адміністрація, Секретаріат) президента України зазвичай виходить далеко за межі своїх повноважень, по суті перебираючи на себе функції уряду або навіть і диктуючи урядові свою волю.

Справа тут не в копіюванні Росії. Проблема в іншому. За традицією Офіс/Адміністрація/Секретаріат президента України перебрав на себе функції ЦК Компартії України, який контролював усе і диктував свою волю державним органам, але не відповідав ні за що.

Таку практику, звичайно, можна було б пояснити тим, що Офіс/Адміністрація/Секретаріат президента України знаходиться в тому ж будинку, в якому перебував ЦК КПУ, а президент — у тому ж кабінеті, в якому працював перший секретар ЦК КПУ.

За свідченнями Володимира Іваненка, який багато разів бував в будівлі адміністрації за президентства Леоніда Кравчука, а перед тим — у ЦК КПУ, Л. Кравчук тримав у своїй адміністрації людей, які працювали і в ЦК КПУ.

Позаконституційний статус Офісу/Адміністрації/Секретаріату президента України по суті своїй копіює статус ЦК КПУ в силу традиції, закладеної ще більшовиками в радянський суспільний устрій.

Цей конституційний конфлікт триватиме до тих пір, поки в Україні радянський суспільний лад не буде замінений на якісно новий суспільний лад, заснований на національних традиціях і звичаях.

Докладніше тут:

Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.