«ЛІДЕР ВІЛЬНОГО СВІТУ»

Героїзація Володимира Зеленського набирає нових обертів

Кожен актор прагне неймовірної сценічної чи екранної слави — бурхливих овацій у глядачевій залі, завалений квітами передній край сцени. У себе на батьківщині, в сусідніх землях… Вершинна світова слава…

Особливо прагне слави актор-аматор, але його слава найчастіше обертається марнославством. Навіть якщо ця художня самодіяльність називається «95-й квартал».

У блазнів слави немає — вона позірна, рідко коли виходить за межі королівського чи царського палацу, а доля блазнів дуже хистка і зазвичай закінчується траґічно.

Спрага до сценічно-екранної слави, до марнославства Володимира Зеленського підказала якомусь злому генію ідею завести його у велику політику.

Перетворення української політики на «95-й квартал» стало прелюдією до великої нищівної війни — повномасштабного вторгнення Росії в Україну…

Чотирижди ухилянт від призову до війська стає верховним головнокомандувачем.

«Янелох» тикає на передовій воякові, який уже нанюхався пороху й відчув подих смерті.

«Пєрєстать стрєлять» хутко обертається на «подайте мені не таксі, а набої»…

«Яневтік», правда, відлунює чутками, що спробував, але військові силою повернули зі Львова до Києва…

Щоденні «відосики», відеозвернення до парламентів і народів різних країн світу тощо несподівано приносять самодіяльному акторові відомість, а відтак і популярність, якої йому не дано було здобути суто домашньою сценічно-екранною активністю.

На відміну від скептичного в масі своїй українського суспільства, світова громадськість прийняла героїзм президента України за монету із щирого золота.

Портрети героя не сходять з обкладинок найпопулярніших часописів, його обличчя частіше появляється на екранах телевізорів різних країн світу, ніж обличчя їхніх власних президентів…

Посмілішали й домашні творці культу. Накльовується заділ для повного зібрання творів. У продажу появилися статуетки. Документальних відеоод стає мало. Появляється мультиплікаці…

Прочитайте нижче опис до відео, яке ми тут розміщуємо.

В. Зеленському така популярність (славою це важко назвати) напевно подобається. Не може не подобатися. Адже саме йому так поталанило перетворити велику політику на великий театр.

Чи усвідомлює він загрози свого культу, розкручуваного невидимим нам режисером-постановником, для України та й для себе особисто? Очевидно, що ні.

Історія ж вчить, що культи особи, як і витівки королівських/царських блазнів, закінчувалися пачально, а то й траґічно. Але для того, щоб усвідомити це, потрібно вчити історію.

* * *

Окремого слова потребує образ Зеленського яко «лідера вільного світу», метикувато запущений кимось у світовий інформаційний простір. Такої честі не удостоюють навіть американських президентів, коли говорять про США як країну-лідера вільного світу.

А тут тобі — така честь для молодика, який вибувся з кіношного в реальне президенство, але справжнім президентом (справжнім лідером) так і не став.

Така вже доля актора, який залежить від режисерів, постановників та продюсерів. Навіть якщо він провідний.

Перш за все, ми спрстерігаємо у Зеленського якусь наркотичну залежність від його «квартальського» оточення, яке він — на свою ж голову! — гамузом перетіг у політику та урядування.

Особливо залежний Зеленський від такої надзвичайно токсичної фінури, як Андрій Єрмак, який, можливо, є тією ланкою, що зв‘язує Зеленського з режисерами-постановниками й продюсерами його президентства.

Політики й лідери громадської думки вільних країн Європи й Америки при зустрічах та в спілкуванні із президентом України, звичайно, дякують йому за лідерство, але це зовсім не означає, що вони визнають Зеленського за того, хто веде їх до мети.

Чинний президент України у стосунках із лідерами країн, які підтримують Україну у її обороні від російської аґресії, є веденим, тобто особою, яку ведуть, але не особу, яка веде. Можна лише уявити, куди Зеленський завів би вільний світ, якби доля поставила б перед ним таке завдання.

Ще під час президентської кампанії 2019 року ми пробували з‘ясувати, з яким багажем Зеленський обирався на президента України. У прес-службу кандидата Зеленського було надіслано запитання, на які ми хотіли одержати відповіді.

Ось ці запитання: Як Ви бачите українську національну ідею? Яку ідеологію Ви сповідуєте і якою мірою ця ідеологія відображає українські національні традиції і звичаї, а відтак сподівання українського народу? Як Ви бачите стратегію розвитку українського суспільства та української держави? Куди Ви хочете привести Україну через десять, двадцять, п‘ятдесят років? Чи замислюєтеся Ви над питанням зміни соціального устрою в Україні, тобто переходу від устрою, нав’язаного російсько-імперським та радянським пануванням, до устрою, який базувався б на українських національних традиціях і звичаях? Чи замислюєтеся Ви над питанням зміни системи урядування в Україні, тобто переходу від старої радянської системи до нової, яка базувалася б на українських національних традиціях і звичаях? Чи думаєте Ви над проблемами українізації України, причому не в плані банального поширення української мови, а в плані українізації сутнісної через повернення до національних традицій і звичаїв, які включають і певні морально-етичні норми, одна із яких — жити по совісті? Яку позицію Ви займаєте щодо агресії Росії проти України і яку стратегію ПЕРЕМОГИ Ви пропонуєте?

Відповіді на жодне із цих запитань ми не одержали і вимушені були обійтися аналізом передвиборної проґрами кандидата на президента (див.: ВЛАДІМІР ЗЄЛЄНСКІЙ І ПЕРСПЕКТИВИ «ОБНУЛЮВАННЯ» ТА «ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ»), а потім і його партії (див.: «СЛУҐА НАРОДА» ЯК ФЕНОМЕН).

Свої лідерські «таланти» В. Зеленський виразно проявив у 2019–2021 роках, фактично доруйнувавши і без того слабку оборонну промисловість України, внаслідок чого замість нарощування виробництва власного озброєння, яке якісно не поступалося західним зразкам (танки, ракети тощо), з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну він мусив звертатися до Заходу з простягнутою рукою.

І все чому? Та тому, що лідерство як рушійна чеснота президентства навіть не ночувало біля нашого героя. Причиною цього є повна відсутність стратеґічного бачення, яку В. Зеленський, зайнятий розв‘язанням ситуативних, дрібних і дріб‘язкових проблем явно непрезидентського рівня, пояснював тим, що у нього «немає часу думати стратеґічно».

У президента України Зеленського й зараз, на другому році російсько-української війни, коли завдяки підтримці союзників визначився перелом на користь України, немає стратеґії перемоги України.

Отож може скластися так, що навіть випхавши війська аґресора з теренів України, «лідер вільного світу» повернеться до своїх нікчемних прожектів (це передбачають деякі політологи), давши Росії можливість зализати заподіяні ЗСУ рани й готуватися до наступної війни.

…Війна Росії в Україні дала Україні колосальні можливості для системних устроєвих змін: для українізації, для створення україноцентричної системи ЗМІ, для відродження національних традицій і звичаїв (передусім у царині безпеки і оборони), для заміни радянського суспільного устрою якісно новим суспільним ладом, який прискорив би європейську інтеґрацію України.

На жаль, усі ці речі світоглядно чужі В. Зеленському та його близькому (й не тільки) оточенню. Найвидатніше, на що сподобилися його ідеолоґи, це — «п‘ятий проект» Олексія Арестовича, який являє собою симбіоз совка, лібералізму і… «русского міра», без якого ніяк не уявляють собі майбутнього України мислителі з наразі найактивнішого в Україні мозкового центру з промовистою назвою «Украінскій інстітут будущєго».

«Какаяразніца», яка привела В. Зеленського до влади і під яку Арестович підлаштовує свій «п‘ятий проект», за окремими винятками, за Україну зараз не воює. Це — той сеґмент українського суспільства, який занишк в очікуванні або поспішає щось заробити на війні. Значну частину «п‘ятої хвилі» еміґрації з України склалають представники цього сеґменту, і саме вони виявилися мимовільними експортерами «русского міра» в українське зарубіжжя.

«Лідерство» В. Зеленського, на жаль, є рушійним чинником цього процесу. Попри те, що сам президент України хвалиться, як він насипав солі на хвіст проросійським політикам, оліґархам і ЗМІ, витиснувши їх з України. Хтось із них заліг на дно (як Є. Мураєв), а хтось активізувався в екзилі (як В. Медведчук).

Прикметно, що в країнах компактного проживання української діаспори право на демонстрацію й протести на підтримку України монополізували лояльні до Зеленського й підтримувані посольствами активісти, які обмежуються ефектними, але неефективними, показушними заходами. За перейнятою від П. Порошенка традицією активну діаспору продовжують глушити усіма можливими засобами: від гакерських атак на профілі в соцмережах до розсилки листів з відповідними вимогами.

Очевидно, усе це спричинилося до того, що упродовж усього року війни Росії в Україні навіть у країнах вільного світу не було справді масових (із сотнями тисяч і мільйонами учасників) заходів на підтримку України, протестів біля посольств РФ та ін.

Справжній «лідер вільного світу» напевно зробив би усе для того, щоб поставити на вуха увесь світ саме через посередництво світового українства, а вже потім — через відеозвернення до парламентів. Але цього не сталося. І вже напевно не станеться.

Володимир Іваненко

Опис під відео:

«А тепер я хочу звернутися до ЗСУ. Стійте міцно. Ви — все, що у нас є. Ви — все, що захищає нашу державу. Слава Україні!», — 25 лютого 2022 Володимир Зеленський записав одне з перших звернень до українців.

Після будуть ще сотні відео, інтерв’ю та пресконференцій, які відкриють планеті нового лідера вільного світу — Президента України.

Як Володимир Зеленський змусив капітулювати офіціоз та бюрократію і незабаром зробить те ж із російськими військами, голосом Народного артиста України Остапа Ступки розповість журнал Time.

Він відкривав світу видатних людей ще з 1927 року і дещо, та й знає. Ми хочемо, щоб історія викликала не дрімоту, а захват і задоволення.

Тому з 2019 року працюємо над «Книгою-мандрівкою» – вебсеріалом, заснованим на нереальних подіях і реальних особистостях. Шостий сезон «Книги-мандрівки» присвячений Нескореним – людям, подіям, втратам та здобуткам, завдяки яким ми зберегли державність.

Чому Україна не здалася такій могутній Росії? Чому українці та росіяни не один народ? Чому українці нескорені? Кожен епізод просто та зрозуміло відповість на всі складні запитання».