ПРО ВІЙНУ, ПАТРІОТИЗМ І ВСЕ ТАКЕ ІНШЕ​

Непричесані думки філософа, який живе в Україні, але ніяк не стане українським

1.

Навіть коли ми нервуємо напередодні наступу-контрнаступу, потрібно своїх демонів тримати на короткому ланцюжку.

Ми воюємо не за українців, Анатолій Якименко.
Ми воюємо за свобідну-вільну Україну, а не власне за Україну. Ми в Україні разом задля свободи українців, росіян, кримських татар, білорусів, євреїв. молдаван та ін.

Українство це воля та вольності, а не примус до української культури-мови.
Рабська Україна нам не потрібна. Немає різниці, хто буде рабовласником — Росія, Захід чи місцеві націоналісти. Добрий, тому що свій чи відповідальний, рабовласник — це казочка для наївних. Не буває добрих рабовласників. Не буває добрих з тих, хто за своїх і за своє. Добро не буває своїм. Добро лише всіхнє.

2.

Коментарі з попереднього проблемного посту дозволяють поставити декілька запитань.
Чи це національно-визвольна війна? Територіально-визвольна? Так. Національно-визвольна? Ні.

Яку націю і від кого ми визволяємо на східно-українській території, де йшла всі тридцять років асиміляція російськомовних українців?
Чи можна розглядати окупацію як реакцію Росії на асиміляцію україномовними українцями російськомовних українців? Якщо іде процес асиміляції, то чи є нація єдиною, до якої можна апелювати, щоб назвати цю війну національно-визвольною?

Чи вся Україна воює? З точки зору нарваних патріотів воюють лише ті, хто на фронті, причому україномовні. Наявність на фронті російськомовних вони вважають такою обставиною, про яку говорити уникають.

А як бути з тими, хто в тилу? Вони воюють чи ні? Деякі нарвані патріоти тут доводили мені, що ті, хто не на фронті, це ухилянти, колаборанти і зрадники.

Шановні! Або воює вся Україна, або воюють лише патріоти. Тоді з усієї України лишиться лише патріотична частина України, а та, яка ще не була асимільована, відійде ворогу. Нарвані патріоти сьогодні це патріотичні дебіли, які не можуть скласти два і два і прорахувати наслідки своєї тупої агресії.

Я воюю. Так, вам неприємно це визнавати, бо ви вважаєте, що українське це україномовне і водночас інтелектофобне. Щось більш складніше в ваше розуміння не вкладається.

Чи свобода це воля? Кьеркегор доводив, що свобода починається з піклування про свободу. Якщо немає волі піклування про свободу, то ви абсолютно вільно виберете рабство. Саме тому свобода це воля і вольності. Свобода це не для педерастів. Свобода це для всіх.

Так асиміляція це несвобода, тому її потрібно робити дуже обережно. Бо якщо асиміляція агресивна так само, як окупація зовнішньої підтримки асимільованих, то вибір буде не на користь тих, хто асимілює.

Думати, прораховувати, будувати складні моделі розуміння. Ось це по-українськи. Тим більше, що ворог виявився ще більшим дебілом. Але ворог може навчитися швидше і стати меншим дебілом, ніж патріотичні дебіли в Україні.

Ще раз —тримайте своїх демонів на короткому ланцюжку. Ті українці, хто думає не так як ви, не вороги України. Вони разом з вами воюють за Україну.

3.

Останні місяці я мало писав пости на ФБ. А тут вирішив спробувати. Зробив два провокаційних пости. З коментарів випливає, що українське суспільство психічно хворе. Ця хвороба була ще до війни.

Війна не лікує психоз. Вона лише посилює його. Осмислена комунікація в суспільстві вже неможлива. Іде психічний розлад і ментальний розкол суспільства. Психопатична реакція на такий діагноз — звинуватити тих, хто з останніх сил намагається вести осмислені дискусії. Припиняю. Вже немає смислу. На руїнах цього буде щось інше.

Сєрґєй Дацюк

Від УСІМ:

Ми не поділяємо поглядів С. Дацюка і як філософа, і як громадянина України. Але ми даємо йому слово, щоб разом із нашими читачами відповісти на його численні запитання.

Йому б підносити рівень національної свідомості й громадянської зрілості/відповідальності українського суспільства, а він сам себе ніяк не витягне з болота совка, лібералізму й «русского міра».