СОНЯ КОШКІНА ОБГОВОРЮЄ СИТУАЦІЮ З ЛАВРОЮ

Вчора поговорили з Українським Радіо про Лавру)
Зокрема про ту саму фреску з Пашею-мерседесом.
Бачу, що тема несеться, тож зробила вам коротенькі питання/відповіді.

1. Це – ікона і її цілують?
Ні, це розпис у верхній галереї Успенського собору. Розпис ніхто не цілує)

2. Хто зображений, окрім Павла?
Блаженнійший Онуфрій і над ними – покійний Предстоятель Володимир (Сабодан).
Тобто умовно можна назвати «я і два предстоятеля».

3. Це взагалі законно?
Має сказати дирекція заповідника. Успенській – його частина. У МП він був в оренді, тож всі зміни мали погоджуватися. Цілком допускаю, що за документами все ок (умовно: вони могли подати заявку на реставрація і художні роботи. Чому б це ім не дозволити? А що вони там собі планують малювати, не уточнювалося). Алеще раз: питання до заповідника

4. А це нормально?
Загалом в великих православних монастирях є традиція зображення керівників в навіть окремих насельників. І визначних донаторів теж.
Це не значить, що ці люди – святі і їх канонізовано, ні, просто – традиція і, в принципі, ви майже в кожному монастирі таке побачите. Подобається вам це чи ні.
Просто тут – Паша і тому така реакція.

5. Це можна якось зняти/замалювати?
Залежить від відповіді на питання номер три. Якщо все законно, то які підстави?
Якщо ні – тільки знімати всю фреску (це ще дуже залежить від способу її нанесення. «Вживу» я її не бачила, тож важко сказати). Але якщо знімати, то куди її потім?
Замалювати Пашу (обличчя, а тулуб залишити) не можна – верховних архиїреів відрізняє також їх вбрання. Та ж кількість хрестів, наприклад. Тобто навіть якщо змінити верхню частину, все одно можна зрозуміти хто ж зображений.

Посилання на етер – ось.

* * *

Хто більше любить дивитися/слухати відео, аніж читати – велкам.
Найголовніше із нашого інтерв’ю з митрополитом Епіфанієм: про ПЦУ в Лаврі; можливе об’єднання з УПЦ МП; приходи для біженців; новий церковний календар; майбутнє РПЦ (спойлер: після нашої Перемоги вона теж розвалиться. Як і країна Росія в її нинішньому вигляді).

Соня Кошкіна

З коментарів:

Галина Плачинда: Прочитала слово «ЕТЕР», у журналістки, яка ніколи в житті не послуговувалася українською мовою і подумала — а раптом це не угодовство, а абсолютна шира метаморфоза, яка трапилася із відвертою космополіткою та прихожанкою московського патріархату? Якщо це дійсно так — то цій жіночці прийшов час дерусифікуватися остаточно і стати із Соні Кошкінай Ксенією Василенко — тобто тою, котру батьки привели на цей світ.

Соня Кошкіна: 1. Все життя я була білінгвою. Багато говорила, писала і викладала українською. Тож ваше «ніколи в житті не послуговувалася» – як мінімум некоректне. Як мінімум. Це легко перевірити за відкритими джерелами.

2. Я була в МП рівно до 15 грудня 2018 року. На наступний день після створення ПЦУ, вже 16 грудня, наш храм першим в Києві до неї долучився.
До 15 грудня 2018 року канонічної (!) алетренативи МП в Україні не існувало. КП не був повноцінною церквою, світове православ’я його не визнавало.
Як тільки постала ПЦУ – ми одразу перейшли. Що не так?

3. Давайте я сама вирішуватиму, як мені називатися. Тим більше, що я народилася Сонею. А не Ксенією, як мене записали.
Так що полегше на поворотах.

Від УСІМ:

Соня Кошкіна часто бере на себе функції експерта з релігійних питань, хоч її експертиза й зводиться до досвіду прихожанки, але навіть не парафіянки церкви Московського патріархату. «Лєвий бєрєґ» розширив її можливості для контактів із церковними ієрархами не тільки МП, але й КП, ПЦУ… Все одно скромно, як для експерта…

Г. Плачинда цілком підставно підозрює Соню Кошкіну в нещирості, пишучи про її метаморфози. Так, Соня Кошкіна силкується відірватися від «русского міра», але «русскій мір» не дає їй шансів, тримаючи її ментальнітет у своїх цупких пазурях.