РІЧНИЦЯ ХІРОТОНІЇ МИТРОПОЛИТА ОНУФРІЯ
1 min read
Кров Христа пролилася на митрополита московської церкви
Для людей віруючих – це страшний знак. Адже Тіло і Кров Христа в образі просфори і вина є, поряд з антимінсом, найсвятішими речами храму. Знаю з історії, що коли під час другої світової війни в одного єпископа пролилася кров/вино із чаші, бо та була дерев’яна, він злизував її з підлоги, ставши на коліна. Власне, і служебник каже, що в такому випадку плакати треба багато…
Отже під час богослужіння з нагоди 32-річниці висвяти Онуфрія Березовського у єпископи вино\кров із чаші пролилися на його архієрейське облачення. Сталося це через серцевий напад у митрополита миколаївського Питирима Старинського, що й не випадково: митрополит, який був у тюрмі за радянських часів через свою віру, спокусився “на лакомство нещасне” і служить Москві. Йому стало погано і він неочікувано штовхнув Онуфрія. Характерно, що облачення на Онуфрію було те, в якому його й возводили на митрополита Київського і всієї України. До того воно належало митрополиту Володимиру Сабодану, який хитався-хитався, та так і помер у московській упряжці.
“Світом правлять знаки і символи” казав, здається, Лао-цзи. Коли із Софії впав хрест – через 40 днів почалася Широка війна. Зараз хрест на місці. А ось пролита кров на Онуфрію – грізний знак: та доки ж ви, окаянні, будете фарисействувати і поклони Москві бити?!
До речі, це сталося після того, як Онуфрій, наплювавши на Передання, правила церкви, здоровий ґлузд і СБУ 🙂 , висвятив у єпископи отого содоміта, що був пійманий з юнаком у ліжку…
Бог – не фраєр! Або, як кажуть московіти, у яких вчилися і Онуфрій, і Питирим, Бог – нє Тімошка: відіт нємножка…
* * *
Отже, сьогодні – 32 річниця епископської хіротонії Блаженнійшого Онуфрія.
Дуууууже велике свято, на яке зібрались всі керівники УПЦ (типу не МП) зі всієї України.
І Господь подав знак.
По-перше, з Пітиримом (Миколаївським) стався серцевий напад і він буквально ледь там не помер прям на службі.
По-друге, вже після того, як святі дари розподілили по чашам, одна з них перевернулася прямо на Онуфрія.
Всього чаш було десять, халепа сталася з однією, тобто всім – і духовенству і мирянам – вистачило причаститися.
Але народ був в шоці. Особливо сам Онуфрій. Розходилися дуже пригнічені.
Ясно, що релігія і якісь там прикмети – речі несумісні, але знаки – зовсім інша річ.
Вони так просто не трапляються.
Розлити чашу з кровʼю Христа – нічого гіршого бути не може. Та ще й в такий день.
От що про пролиття Святої Крові говорить нам Служебнік: «необхідно бути дуже уважним до себе, коли це станеться за якоїсь недбалості і старанно плакати заради цього».
Трохи коряво переклала, але суть, думаю, зрозуміла.
Одразу згадала, як рівно за сорок днів до великої війни, 14 січня, з Софії впав хрест.
Не знаю, як пояснити, але ця подія особисто для мене стала куди більш значущою, ніж всі попередження американської розвідки разом узяті(((.
Війна, повторюся, розгорнулася за сорок днів.
Але Хрест відновили, освятили і вже поставили на місце, так що наша Перемога вже близько, не сумнівайтеся.
Ну, і оскільки Бог любить Трійцю, то додам, що сьогодні на засіданні Комітету гуманітарної політики було рекомендовано до прийняття законопроект Миколи Княжицького 8221. Про заборону Московської церкви.
Законпроект дууууже сирий, але то буде тільки перше читання, тож є всі шанси до другого довести в нормальному вигляді. Всі зараз в цьому зацікавлені.
