ЩЕ РАЗ ПРО ТЕЛЕКАНАЛ «ДОЖДЬ»
1 min read
Міхаіл Фішман як дзеркало російської опозиційної журналістики
«І за що ж це українці так не люблять канал Дождь?» — твіттить Сергій Стерненко, запощуючи уривок із репортажу телеканалу «Дождь», присвяченого анексії Росією Криму.
Телеканал «Дождь». 2014. Березень. Анексія Криму.
У відповідь на поширення цього фраґменту у Твіттері журналіст Міхаіл Фішман спробував пояснити, що це був саркастичний репортаж:
«Невже ви можете повірити, що я це говорю всерйоз? Це сарказм. Знущання з офіційної повістки. Ось, наприклад, мій пост у Фейсбуці за два тижні до цього. Моя позиція є абсолютно послідовною і ніколи не змінювалася».
На підтвердження послідовності своїх опозиційних поглядів він додає скрін свого запису в соцмережах за пару тижнів до телерепортажу з Криму:
Ми тут не будемо переказувати зміст розлогого запису — зауважимо лише, що в тексті немає гострої критики Путіна чи його режиму, хоч текст і написано у властивому журналістові хльосткому стилі.
У відеосюжеті все-таки більше пафосу, ніж сарказму.
Він і говорить, і пише так, що важко навіть визначити, коли він якої сторони тримається, що скорше свідчить про його фахове уміння пристосуватися до обставин.
Чи рятує виправдання М. Фішмана телеканал «Дождь»? Аж ніяк!
Найпечальніше в цьому сюжеті те, що М. Фішман — одна із провідних фігур сучасної російської журналістики: колишній головний редактор російськомовного «Ньюсвіку» та «Москоу Таймс», а відтак і телеведучий «Дождя».
Але громадянська незрілість лізе з усіх щілин.
