МИРНЯК В УКРАЇНІ

Як живеться мирняку в Україні (Київ), або пост для тих хто думає, що ми вже вмиваємось водою у якій чистили зуби 🙂
З того, що помітив.

Повітряна тривога і сирени, вже не тривожать. Спускаються в сховище тільки тоді, коли пишуть Телеграм канали, що вже ракети на підльоті 🙂 Або ви вже самі чуєте вибухи. Вдумайтесь у це але, ну як є. Звикли. Якщо бахнуло десь пару км від вас, то вже рахується дуже далеко, і здається, що ти в безпеці. Робиш в офісі звичайні щоденні таски, замовляєш якісь навушники на Розетці під звуки вибухів чи то ППО, чи ворожих ракет.

Електрику вимикають ЗА ГРАФІКОМ, так слухайте це вже крутяк, що так. Ти можеш побачити абсолютно темне багатомільйонне місто, моторошно і заворожує…

Можеш їхати кудись у справах, а там чи електрики не має, чи тривога повітряна. Тому тут елементи повезе/ні.

Люди трішки більше живуть. Вже не так шкода витрачати гроші на себе, бажання рідних та близьких (якщо є така можливість).

Цінуєш такі прості речі, як електрика, тепло, вода. Маєш запас їжі і води на тиждень. В авто завжди не менше 40л палива в баці. Забув, що таке літаки в небі.

Новини дуже не типові для нормальної країни. Ніяких там політичних срачів, тупих новин про бабу Параску яка побачила ікону на фундаменті місцевого клубу. ТВ практично з віку 20-40р ніхто не дивиться.

На роботі ніхто не ниє «ой який важкий понеділок, капучино не таке гаряче». Замість як справи? – Електрика є, вода є?

Київ у березні і Київ зараз це два різні міста. Не дивлячись на війну, обстріли ракетами, місто майже нічим не відрізняється від того яке ви пам’ятаєте у січні 2022.

Відсутність планів. Так, в більшості їх не має, тільки як щось примарне, далеке. Живемо з розрахунком на завтра, ось і все.

Війна відфільтрувала речі і знайомих. Ти розумієш, що тобі потрібно менше непотрібних людей і речей.

Ми також дивимося ті смішні відосіки в ютубах, інстаграмах. Сміємось так само як і раніше.
Звичайно у нас не має концертів і веселощів в таких масштабах, але в садочку ви би бачили як діти класно танцюють під «орка тіло ляже в ґрунт, допоможе ЗСУ» 🙂

Тепер багато знайомих за кордоном, в хороших успішних країнах. Впевнений їм також не просто. Як ми до них ставимось? Особисто я радий за людей, що у них все добре (вони змогли виїхати, це їх право на життя), їхнім сім’ям не потрібно переживати чи завтра не прилетить ракета, чи буде електрика, щоб зігріти квартиру у -8. Ці люди так далеко від нас, як ми жителі відносно безпечних міст, від жителів умовного Бахмуту…

Шкодую собі купити Airpods, бо дорого. Але на ЗСУ задонатив вже як багато тих девайсів. Такі реалії.

Дивлячись Instagram знайомих із-за кордону, відчуваю, що то вже якийсь інший світ, не доступний для нас доти, поки ми не пройдемо ще багато складних рівнів, і не доб’ємо фінального боса.

А люди такі ж усміхнені на вулицях, як і були. Тільки трішки важче, але важче то завжди тимчасово.

Андрій Хавкун