POPE SPEAKS ON RUSSIA’S WAR IN UKRAINE | ПАПА ГОВОРИТЬ ПРО ВІЙНУ РОСІЇ В УКРАЇНІ
6 min read
ENG | УКР
Pope Francis: ‘Three world wars in one century: be pacifists!’
Antonio Pelayo, Vida Nueva: Holy Father, the only time you spoke off-the-cuff on this trip was to refer to ‘tormented Ukraine’ and to the ‘peace negotiations.’ I would like to ask you if you can tell us anything about how these negotiations are going on the Vatican side. And another question: Have you spoken lately with Putin or do you intend to do so in the near future?
Pope Francis: Good. First of all: the Vatican is constantly attentive, the Secretariat of State works and works well, works well. I know that the secretary, Archbishop Gallagher, works well there.
Then, a bit of history. The day after [the beginning of] the war – I thought this could not be done, an unusual thing – I went to the Russian embassy, to speak with the ambassador, who is a good man. I have known him for six years, since he arrived. He is a humanist. I remember a comment he made to me then: ‘Nous sommes tombés dans la dictature de l’argent’ [We have fallen into the dictatorship of money], talking about civilization. A humanist, a man fighting for equality. I told him I was willing to go to Moscow to talk to Putin, if the need arose. Lavrov [the foreign minister, ed.] replied very politely – ‘Thank you’ – [but] that it was not necessary for the moment.
Since then we have been very interested. I spoke twice on the phone with President Zelensky; then with the ambassador a few more times. And work is being done to get closer, to seek solutions. The Holy See also does what it has to do with regard to prisoners, these things… they are things that are always done and the Holy See has always done them, always.
And (then) the preaching for peace. What strikes me – that’s why I use the word ‘tormented’ for Ukraine – is the cruelty, which is not of the Russian people, perhaps… because the Russian people are a great people. It is of the mercenaries, of the soldiers who go off to war as an adventure, mercenaries… I prefer to think of it this way because I have high esteem for the Russian people, for Russian humanism. Just think of Dostoevsky, who to this day inspires us, inspires Christians to think of Christianity.
I have great affection for the Russian people and I also have great affection for the Ukrainian people. When I was eleven years old, there was a priest close to me who celebrated in Ukrainian and had no altar boys, and he taught me to serve Mass in Ukrainian, and all these Ukrainian songs I know them in their language because I learned them as a child. So I have a very great affection for the Ukrainian liturgy. I am in the midst of two peoples that I love.
It’s not just me. The Holy See has had many confidential meetings, many good results. Because we cannot deny that a war, at the beginning, perhaps makes us brave. But then it tires and hurts and we see the evil that a war does. This regards the more human, closer part.
Then I would like to lament, taking advantage of this question: three world wars in a single century! The one of 1914-1918, the one of 1939-1945, and this one! This one is a world war, because it is true that when empires, either on one side or the other weaken, they need to make a war in order to feel strong – and also to sell weapons! I believe that today the greatest calamity in the world is the arms industry. Please! I’ve been told, I don’t know if it’s true or not, that if we didn’t make weapons for a year, we could end world hunger. The arms industry is terrible.
A few years ago, three or four, a ship full of weapons came from a certain country to Genoa and they had to pass the weapons onto a bigger ship to take them to Yemen. The workers in Genoa didn’t want to do it… It was a gesture. Yemen: more than ten years of war. Yemen’s children have no food. The Rohingya, moving from one side to the other because they were expelled, always at war. Myanmar, it’s terrible what’s happening… Now I hope something will stop today in Ethiopia, with a treaty…
But we are at war everywhere and we don’t understand this. Now we are closely affected, in Europe, by the Russian-Ukrainian war. But it is everywhere, for years. In Syria, twelve to thirteen years of war, and nobody knows if there are prisoners and what goes on there. Then Lebanon, we talked about this tragedy…
I don’t know if I’ve said this sometimes to you. When I went to Redipuglia, in 2014, I saw that – and my grandfather had been at Piave and had told me what was going on there – and all those graves of young men… I cried, I cried, I’m not ashamed to say it. Then once, on 2 November, a day in which I always go to a cemetery, I went to Anzio and saw the grave of all those American boys, [who died] in the Anzio landings. [They were] 19-20-22-23 years old, and I cried, really, it came from my heart… And I thought of the mothers and of when they hear a knock on their door: ‘Ma’am, an envelope for you.’ She opens the envelope: ‘Ma’am, I have the honour to inform you that you have a son who is a hero of the fatherland…’ The tragedies of war.
I don’t want to speak ill of anyone, but it touched my heart: when the commemoration of the Normandy landings took place. The heads of so many governments were there to commemorate that. It was the beginning of the fall of Nazism, it’s true. But how many boys were left on the beaches in Normandy? They say thirty thousand… Who thinks of those boys? War sows all of this. That is why you, who are journalists, please be pacifists, speak out against wars, fight against war. I ask you as a brother. Thank you.
* * *
ПАПА ГОВОРИТЬ ПРО ВІЙНУ РОСІЇ В УКРАЇНІ
Папа Франциск: «Три світові війни в одному столітті: будьте пацифістами!»
Антоніо Пелайо, Віда Нуева: Святіший Отче, єдиний раз під час цієї поїздки ви говорили розкуто, згадуючи «змучену Україну» та «мирні переговори». Я хотів би запитати вас, чи можете ви нам щось сказати про те, як йдуть ці переговори з боку Ватикану. І ще одне запитання: ви останнім часом спілкувалися з Путіним чи збираєтеся це зробити найближчим часом?
Папа Франциск: Добре. Перш за все: Ватикан постійно уважний, Державний секретаріат працює і працює добре, працює добре. Я знаю, що там добре працює секретар архієпископ Галлагер.
Потім трохи історії. Наступного дня після [початку] війни – я думав, що цього не можна робити, незвичайна річ – я пішов у посольство Росії, щоб поговорити з послом, який є хорошою людиною. Я знаю його шість років, відколи він приїхав. Він гуманіст. Я пам’ятаю, як він сказав мені тоді: «Nous sommes tombés dans la dictature de l’argent» [Ми потрапили в диктатуру грошей], говорячи про цивілізацію. Гуманіст, борець за рівність. Я йому сказав, що готовий поїхати до Москви, щоб поговорити з Путіним, якщо буде така потреба. Лавров (міністр закордонних справ, – ред.) відповів дуже ввічливо – «Дякую», – що наразі в цьому немає необхідності.
Відтоді ми дуже зацікавилися. Я двічі говорив по телефону з президентом Зеленським; потім з послом ще кілька разів. І ведеться робота по зближенню, по пошуку рішень. Святий Престол також робить те, що він має робити щодо ув’язнених, ці речі… це те, що робиться завжди, і Святий Престол завжди це робив, завжди.
І (потім) проповідування миру. Що мене вражає – тому я вживаю слово «замучена» щодо України – це жорстокість, яка, можливо, не властива російському народу… тому що російський народ – великий народ. Це про найманців, про солдатів, які йдуть на війну як на авантюру, про найманців… Я волію думати так, тому що я дуже поважаю російський народ, російський гуманізм. Згадайте тільки Достоєвського, який донині надихає нас, надихає християн думати про християнство.
Я дуже люблю російський народ, я також дуже люблю український народ. Коли мені було одинадцять років, був близький мені священик, який служив українською мовою і не мав вівтарників, і він навчив мене служити месу українською мовою, і всі ці українські пісні я знаю їхньою мовою, бо я їх вивчив як дитина. Тому я дуже люблю українську літургію. Я серед двох народів, які я люблю.
Це не тільки я. Святий Престол мав багато конфіденційних зустрічей, багато хороших результатів. Тому що ми не можемо заперечувати, що війна, на початку, можливо, робить нас сміливими. Але потім це втомлює і болить, і ми бачимо зло, яке робить війна. Це стосується більш людської, ближчої частини.
Тоді я хотів би пожуритися, користуючись цим питанням: три світові війни в одному столітті! Той 1914-1918, той 1939-1945, і цей! Це світова війна, тому що це правда, що коли імперії, з одного чи з іншого боку, слабшають, їм потрібно розпочати війну, щоб почуватися сильними, а також продавати зброю! Я вважаю, що сьогодні найбільше лихо у світі – це збройна промисловість. Будь ласка! Мені сказали, я не знаю, правда це чи ні, що якби ми не виробляли зброю протягом року, ми могли б покласти край голоду у світі. Збройна промисловість жахлива.
Кілька років тому, три чи чотири, судно, наповнене зброєю, прибуло з певної країни до Генуї, і їм довелося передати зброю на більший корабель, щоб доставити її до Ємену. Робітники в Генуї не хотіли цього робити… Це був жест. Ємен: більше десяти років війни. Єменські діти не мають їжі. Рохінджа, переходячи з одного боку на інший, тому що їх вигнали, постійно воюють. М’янма, це жахливо, що відбувається… Тепер я сподіваюся, що сьогодні щось зупиниться в Ефіопії, з договором…
Але ми всюди воюємо і не розуміємо цього. Зараз нас, в Європі, сильно торкнула російсько-українська війна. Але це скрізь, роками. У Сирії дванадцять-тринадцять років війни, і ніхто не знає, чи є полонені і що там відбувається. Потім Ліван, ми говорили про цю трагедію…
Не знаю, чи казав я вам це раніше. Коли я поїхав до Редіпулії у 2014 році, я побачив це – і мій дідусь був у П’яве і розповів мені, що там відбувається – і всі ті могили молодих чоловіків… Я плакав, я плакав, мені не соромно казати це. Потім одного разу, 2 листопада, в день, коли я завжди ходжу на цвинтар, я поїхав до Анціо і побачив могилу всіх тих американських хлопців, [які загинули] під час висадки Анціо. [Їм було] 19-20-22-23 роки, і я плакав, справді, це йшло від серця… І я думав про матерів і про те, коли вони чують стукіт у двері: «Пані, конверт для вас» Вона відкриває конверт: «Пані, маю честь повідомити, що ваш син геройски загинув за батьківщину…» Трагедії війни.
Я не хочу нічого поганого говорити, але мене це зачепило за серце: коли відбулося вшанування висадки в Нормандії. Глави багатьох урядів були там, щоб відзначити це. Це був початок падіння нацизму, це правда. Але скільки хлопців залишилося на пляжах у Нормандії? Кажуть, тридцять тисяч… Хто про тих хлопців думає? Усе це сіє війна. Тому ви, журналісти, будьте пацифістами, виступайте проти війни, боріться проти війни. Прошу вас як брата. Дякую.
From Social Media Comments | З коментарів у соцмережах:
Вікторія Шевчук і Юрій Підлісний: Говорячи про гуманізм московитів і згадуючи при цьому Достоєвського, папа Франциск краще б згадував про Злочин і Кару за нього, а ще краще б розігнав Ідіотів, які його консультують і повиганяв Бєсів зі свого оточення…
Достоєвський про християнство ка-цапів : “… христианство русских заключается в том , что перед тем , как ударить вас топором сзади по голове , надо перекреститься …”.
From UWIN | Від УСІМ:
Pope Francis, with his position on Russia’s war in Ukraine, which, moreover, is accompanied by terrible atrocities, confirma that the Holy Father can have the consciousness of an altar server and call for pacifism with the cry “Boys, don’t fight!”
His Beatitude Sviatoslav presented the Holy Father Francis with a fragment of a Russian mine, which in March destroyed the facade of the UGCC temple in the martyr city of Irpen – symbolic also because we daily extract similar fragments of Russian mines, bombs and rockets from the bodies of soldiers, civilians and even innocent children. They are visible signs of the total destruction and death that Russia is bringing to the Ukrainian land.
During the conversation, Pope Francis expressed his closeness to the long-suffering Ukrainian people and assured that he is close to the Ukrainian people in prayer and concrete actions, and also talked about the diplomatic efforts of the Holy See to stop Russian aggression and achieve a just peace for the Ukrainian people.
“I am close to the Ukrainian people,” Pope Francis assured His Beatitude Sviatoslav, as reported by the Ukrainian Greek Catholic Church. Unfortunately, the Pope’s rambling statement above shows his duplicity at best.
It remains to be hoped that the Holy Elder will be able to realize all the conscious or unconscious fallacies of his position regarding Russia’s war in Ukraine and the atrocities it is committing against Ukraine and Ukrainians.
In the meantime, we invite Ukrainian Catholics, and indeed all Ukrainians, to actively add their signatures to the Appeal (see below) and encourage them to send it to the Vatican.
* * *
Папа Франциск своєю позицією щодо війни Росії в Україні, яка, до того ж, супроводжується страшними звірствами, підтверджує, що Святіший Отець може мати свідомість вівтарного прислужника й закликати до пацифізму воланням «Хлопці, не бийтеся!»
Блаженніший Святослав подарував Святішому Отцеві Франциску фрагмент російської міни, яка у березні знищила фасад храму УГКЦ в місті-мученику Ірпені — символічний ще й тому, що подібні фрагменти російських мін, бомб та ракет ми щоденно витягуємо з тіл військових, цивільних і навіть невинних дітей. Вони є видимими знаками тотального знищення та смерті, які росія несе на українську землю.
Під час розмови Папа Франциск висловив свою близькість до багатостраждального українського народу та запевнив, що є поруч з українським народом у молитві та конкретних діях, а також розповів про дипломатичні зусилля Святого Престолу для припинення російської агресії та досягнення справедливого миру для українського народу.
«Я є поруч з українським народом», — Папа Франциск запевнив Блаженнішого Святослава, як повідомляє Українська Греко-Католицька Церква. На жаль, подане вище розлоге висловлювання Папи Римського в кращому разі виказує його дворушність.
Залишається сподіватися, що Святіший Старець спроможеться усвідомити усю свідому чи несвідому помилковість своєї позиції щодо війни Росії в Україні та тих звірств, які вона чинить щодо України й українців.
Тим часом пропонуємо українським католикам, та й усім українцям, активно додавати свої підписи до Звернення (див. нижче) й заохочуємо їх надсилати його до Ватикану.
Let the World to Hear Us!
Did you add your signature to the Appeal?
Add your signature now!
To add your signature, send e-mail to ukrainainternational@gmail.com with your full name as it is written in your ID, indicate your occupation and position, as well as the city, state (region) and country of residence.
WHAT TO DO AFTER ADDING YOUR SIGNATURE
Нехай нас почує світ!
Чи ви додали свій підпис до Звернення?
Додайте свій підпис зараз!
Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.
