September 25, 2022

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

ПАМ‘ЯТІ ДАРКИ ГУСЯК​

1 min read

З важким серцем дізнався звістку про те, що відійшла у засвіти 98-річна зв’язкова командира УПА Романа Шухевича Дарка Гусяк.

Коли їй було 26, вона отримала чверть століття ув’язнення в таборах суворого режиму в далекій росії. Відбула увесь термін, вийшла на волю в 51. За цей час тендітна дівчина дуже змінилася. Замість туго заплетених чорних кіс — коротко стрижене волосся з проблисками сивини.
Дарка Гусяк — одна з чотирьох українок, котрим радянський режим дав максимальний термін ув’язнення.
Її життя – суцільний детектив…

1 березня 1950 року, за чотири дні до смерті Шухевича, Дарка прийшла на конспіративну квартиру у Білогорщі, на окраїні Львова, й розповіла побратимам, що за нею пильно стежать. Зв’язкова передчувала, що це її останні дні на волі. Тоді в Білогорщі переховувався головнокомандувач УПА Роман Шухевич та інша його зв’язкова Галина Дидик (псевдо «Анна»). Дарка лише зрідка навідувалась у сховок. На той момент викрили вже більшість львівських конспіративних квартир.
На слід Дарки Гусяк (у підпіллі «Нуся») чекісти вийшли в жовтні-листопаді 1949 року, коли почали ретельно перевіряти всіх львівських лікарів і всі львівські аптеки.

«В агентурно-розшуковій справі “Вовка”, як іменували чекісти Шухевича, з’являється орієнтування на Гусяк. Саме Гусяк водила Романа Шухевича до лікарів. У 1948-1949 роках — це вже стало необхідністю. Підпілля дуже сильно відбилося на здоров’ї Шухевича. По-перше, він мав різного роду ревматизми, по-друге — проблеми із серцем. І хоча самі візити організовувала Галина Дидик, здоров’я Шухевича належало до, так би мовити, компетенцій Дарки».

Ситуація у підпіллі насправді була вкрай напружена і складна, в той час у центрі Львова під час сутички з гебістами коло будинку Головної пошти загинув начальник Головного військового штабу УПА Олекса Гасин (псевдо «Лицар»), арештований крайовий провідник Львівщини Зиновій Тершаковець (псевдо «Федір»). Решту зв’язкових спіткала така ж доля. На той момент Роман Шухевич (псевдо «Тур», «Тарас Чупринка») очолював антикомуністичне підпілля вже шість з половиною років поспіль, але постійно вислизав із чекістських рук. Важливо було дістатися бодай до когось із його найближчого оточення.

Наявність живого Шухевича в руках противника — це дуже великі можливості для політичної гри. Треба розуміти: яким би героєм не був Шухевич як особистість, якби його захопили живим, то він би був під повним їхнім контролем. Вони могли видавати різні листи, відозви, заяви начебто від його імені.

Після тривожної розмови з Шухевичем і Дидик «Нуся» отримала своє останнє завдання. Про його результати мала доповісти Галині та негайно покинути Львів. Через день, 2 березня, Дарка пішла на зустріч, з якої не повернулася.
Її затримали чотири оперпрацівники. Заломили руки, затягнули в машину. Спершу завезли в обласне управління НКВД на вулицю Дзержинського (сьогодні Вітовського), там допитували кілька годин і перевели в сумнозвісну тюрму на Лонцького.

З офіційних документів, що містяться в Галузевому державному архіві СБУ, відомо, що її п’ять годин поспіль цілу ніч допитувало троє людей. Серед виконавців допиту був слідчий майор Гузєєв.

Питання: Где в настоящее время укрывается Шухевич Роман?

Відповідь: Где укрывается Шухевич Роман в настоящее время, я не знаю. Последний раз я с ним встречалась в Бобрском районе, в лесу… Точные места встречи указать не могу, так как это было в глубине леса.

Якийсь час оперпрацівники намагалися лагідно завербувати Дарку, переконували співпрацювати, обіцяли відпустити, але дівчина не піддалась. Тоді слідчі вдалися до нових засобів тиску. У сусідню кімнату помістили Дарчину матір, яку арештували раніше. Катували її так, щоб Дарка чула кожен удар і крик. Але Дарка так і не заговорила. Тоді слідчі спробували її спровокувати. У камеру підіслали нібито іншу понівечену ув’язнену, яка пообіцяла передати записку «своїм». Дарка їй повірила й написала таке.

«“Мої дорогі, я на Лонцького. Наразі тримаюся, не знаю, як буде дальше”, — я передала слова от такого змісту, шоб вони розуміли, шо треба йти з хати».

Дарка надіслала записку за іншою адресою, не тією, де переховувалися Шухевич із Дидик, але цього разу ставки були занадто високі. Оскільки полювання на очільника підпілля тягнулось уже роками, гебісти для певності вирішили оточити відразу кілька будинків у Білогорщі. В одному з тих будинків справді ховався той, кого вони так відчайдушно шукали.

Дарка відсиділа усі 25 років. Хоча керівництво тюрми вмовляло на співпрацю, яка б допомогла звільнитися швидше, якщо покається. Але на таку «щедру» пропозицію Дарка не погодилася. Трішки раніше вийшла тільки Ольга Ільків, яка постійно переживала за своїх дітей.

Дарка, або ж Одарка, Гусяк народилася 4 лютого 1924 року у Трускавці на Львівщині. Середульша донька в українській родині Юрія та Марії. Батько Юрій працював у «Просвіті», був головою товариства «Сільський господар», яке допомагало селянам. Господарі, що мали більше землі, кооперувалися, позичали техніку, щоб зібрати чи засіяти збіжжя. Мама Марія ще до заміжжя була знана кравчиня, навчалась у Львові в жіночій школі «Труд».

Коли ж термін закінчився, повертатися Дарці не було куди і до кого. Старша сестра Леся залишилися жити після заслання в Якутії. Там же спочила Дарчина мати.

«У арестованной Гусяк Дарьи Юрьевны личное имущество отсутствует, так как последняя вместе со своей матерью Гусяк Марией Ивановной с 1947 года по день ареста находилась на нелегальном положении».

Повернутися до рідної Галичини й шукати там помешкання «ворогам» не дозволяли. Дарку покликала жити до себе у Волочиськ на Хмельниччину Катруся Зарицька, якій родина допомогла купити пів хати. Але навіть там зв’язкових довго не хотіли прописувати.

«Тяжко собі уявити життя людини, яка має лише те, в чому вбрана, і те, що тримає в своїх руках, а більше нічого немає: ні на хліб, ні на одяг, ні на що», — згадує Дарка.

У Волочиську Дарку й Катерину, високоосвічених жінок і водночас колишніх в’язнів, намагалися всіляко стигматизувати, їх постійно перевіряли, влаштовували обшуки, налаштовували проти них місцеву громаду. Дарка й Катерина фактично були позбавлені змоги знайти хоч якусь роботу на волі й частіше займалися шиттям на замовлення: одяг для дітей і дорослих, убрання для ляльок. У той же час українка єврейського походження Хава Волович у містечку Мена, що на Чернігівщині, після радянських таборів ліпила для місцевого театру ляльок і робила для них костюми.

За незалежної України Дарка змогла носити власні елегантні сукні, а не шити їх для інших. У Львів, місто, де її впіймали, жінка повернулася майже через пів століття. Організовувала обласні осередки ОУН в українських містах. Дев’ять років очолювала Всеукраїнську лігу українських жінок, організацію, що дбала про відродження національно-релігійних традицій. У віці 60-70 років Дарка на запрошення української діаспори часто літала за кордон: Канада, США, Німеччина, Нідерланди, Велика Британія, Фінляндія… У 2008-му Дарка Гусяк отримала орден Княгині Ольги III ступеня.

На питання, що таке для неї бути українкою, Дарка відповідала так:

«Великий обов’язок. Скільки років ми боремося за Україну, скільки ще боротися, скільки життів пішло, щоби здобути незалежність. Забагато ворогів маємо і занадто приваблива наша Україна, що всі зазіхають на неї. Всім вона бажана. Ми маємо непогану марку в світі. Відзначаємося і мистецтвом, і літературою. Ми багатий народ. Якби ми мали стільки можливостей, як інші, то би процвітали».
І потім додавала, що найважче випробування у її житті вже було. Це роки, прожиті за п’ять тисяч кілометрів від рідних…

Все життя вона боролась за Україну і була поряд з нами…

Спочивайте з миром, вельмишановна пані Одарко і обіцяємо, що Україна переможе!

Віктор Ющенко

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.