ЗВІТ ТСК ВРУ ПРО РОЗКРАДАННЯ В ЗСУ
1 min read
Офіційні висновки “Звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2018 роки.”
“На кінець 1991 року на території України після розвалу СРСР залишилось стратегічне угруповання військ (сил) у складі трьох військових округів (Прикарпатського, Київського та Одеського), а також Чорноморський флот.
За наявною інформацією на території України дислокувались: 3 загальновійськові; 2 танкові армії; армійський корпус; чотири повітряні армії; окрема армія протиповітряної оборони (9 бригад ППО); 43 ракетна армія стратегічних ядерних сил СРСР; * чорноморський флот з корабельним складом понад 850 суден (бойових кораблів, катерів та суден забезпечення, у т.ч. унікальні судна «Академік Сергій Корольов» та флагман космічного флоту «Космонавт Юрій Гагарін»); два вузли системи попередження про ракетний напад, інші військові формування.
Загальна чисельність особового складу становила: понад 800 тис.; понад 9 тис. одиниць танків; понад 11 тис. одиниць броньованих машин піхоти та десанту; близько 3 тис. літальних апаратів з яких 1090 — бойові літаки (винищувачі Су-27, Міг-29; бомбардувальники Су-24М, штурмовики Су-25; стратегічні важкі бомбардувальники 25 од. Ту-95 МС і 19 од. Ту-160, а також близько 200 од. інших бомбардувальників, зокрема бомбардувальники Ту-22 різних модифікацій; розвідувальні Су-24МР, військово-транспортні літаки, тощо); 900 — вертольотів (ударні Мі-24, багатоцільові Мі-8, тощо з яких 330 бойові); понад 850 кораблів та суден забезпечення.
Крім цього, Збройним Силам України залишиласт величезна кількість найсучаснішого на той час озброєння та військової техніки, зокрема: командирські броньовані машини (рухомі пункти розвідки та управління підрозділами тактичної ланки, пересувні командно-спостережні пункти), розвідувальні броньовані машини, самохідні артилерійські установки різних модифікацій, гармати, реактивні системи залпового вогню, тактичні ракетні комплекси, радіолокаційні станції, системи протиповітряної оборони, інженерна техніка, автомобільна техніка, спеціальна техніка тилового забезпечення, різні види стрілецької зброї, важке піхотне озброєння (кулемети, автоматичні гранатомети, протитанкові гранатомети, протитанкові ракетні комплекси, реактивні вогнемети, тощо), міномети, переносні системи ППО, сотні тисяч тонн боєприпасів (артилерійські та стрілецькі, бомби авіаційні, гранати, боєголовки та вибухові компоненти керованих (некерованих) ракет та снарядів, міни наземні та фугаси, міни морські, торпеди, бомби глибинні, речовини вибухові та порохи, капсулі, підривники, вибухові компоненти та інше приладдя для боєприпасів), інші види озброєнь.
Крім цього, на базах зберігання та відповідних складах непорушних запасів зберігалася величезна кількість товарно-матеріальних цінностей за всією номенклатурою військового майна, яке закладалося на 10-мільйону армію.
У 1991 році Україна була ядерною державою, отримавши третій після США та Російської Федерації ядерний арсенал. Його основу становили шість дивізій 43-ї ракетної армії колишнього СРСР, що були розташовані на території України. При цьому, на початок 1994 року на озброєнні 43-ї ракетної армії було 176 ракетних комплексів типу «ОС» («Окремий старт»), що мали на озброєнні 130 ракет класу РС-18 «Стілет» (SS-19) та 46 ракет класу РС-22 «Скальпель» (SS-24). Перші несли по 6 ядерних боєголовок (загалом 780), а SS-24 — по 10 (460). Разом 1240 боєголовок із стратегічними зарядами, всього ж на озброєнні перебувало 1272 ядерних боєголовок.
Україна мала також щонайменше 2883 одиниці тактичної ядерної зброї. Українським ракетникам залишилися в спадок від СРСР оперативнo-тактичні комплекси Р-300 з дальністю ураження до 300 км і тактичні комплекси «Точка» і «Точка-У» з дальністю стрільби 70–120 км. Вони могли нести тактичні ядерні заряди малої та середньої потужності.
На озброєнні Військово-Повітряних Сил перебувало понад 240 стратегічних бомбардувальників, зокрема 44 одиниці унікальних стратегічних важких бомбардувальників (25 од. Ту-95МС і 19 од. Ту-160), які могли нести ядерну зброю. Наприклад, Ту-160 являє собою надзвуковий стратегічний бомбардувальник — носій крилатих ядерних ракет, в тому числі до 12 штук Х-55 з 200- кілограмовими ядерними зарядами і дальністю ураження цілі до 3 тисяч кілометрів і з огляду на бойовий радіус дії в 6000 км це була дуже потужна одиниця озброєння ЗСУ.
Питання: чи понесе хтось за це відповідальність? Першого президента вже нема, але всі інші, ще можуть давати покази на трибуналі.
Від УСІМ:
Щоб добути викладену вище інформацію, не треба було створювати ТСК ВРУ. Ця інформація упродовж десятків років доступна у відкритому доступі (Ґуґл вам упоміч) і досить активно обговорювалася.
Тут також годилося б зауважити, що ця інформація стосується військ та озброєння, постійно дислокованих на території України.
В Україні також тимчачово перебувала значна частина (за деякими даними ледве не половина) контингенту Групи радянських військ, виведеної з Німеччини 1990 року (разом із озброєнням). Поінформовані люди стверджували, що з розпадом СРСР Україна фактично успадкувала півторамільйонну армію.
І. Мосійчук задає цілком резонне запитання: чи понесе хтось відповідальність за те, що практично усе це кудись зникло?
Очевидно, що ТСК ВРУ якраз і повинна розслідувати, хто і як був причетний до розбазарювання такої колосальної спадщини, куди воно все пішло, хто поклав виручені кошти у свою кишеню і де ті кошти знаходяться зараз.
Чомусь віриться, що ТСК виконає це завдання. Це передусім засвідчує охоплюваний ТСК період (2004–2018 роки), тобто президентство В. Ющенка, В. Януковича та П. Порошенка.
Таким чином, найважливіший етап у роззброєнні України (пркзидентство Л. Кравчука та Л. Кучми) залишено за межами розслідування.
Так само за рамки розслідування виведено й період президентства В. Зеленського, хоча очевидним є факт, що у 2019–2021 роках обороноздатності ЗСУ було завдано не меншої шкоди, ніж у поперелні роки і десятиліття.
З огляду на це, очевидно, було б доцільним паралельно з ТСК ВРУ створити громадську слідчу комісію, яка на основі відкритих джерел (їх цілком достатньо) провела б своє розслідування.
Таку незалежну громадську СК можна було б створити при Орґкомітеті Руху Світового Українства.
Нехай нас почує світ!
Чи ви додали свій підпис до Звернення?
Додайте свій підпис зараз!
Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.
