КАВА ПО-ВІДЕНСЬКИ І БІЛЬ ПО-УКРАЇНСЬКИ
1 min read
Є кава по-віденськи, а є біль по-українськи.
На Пасху я була шалено зла на Папу Римського через ту ідею з хресною дорогою. Потім Коляда Денис мене переконав, що нікого не болить так, як болить українців.
Я не змирилась, але оговталась, пригадавши, що не сказала ні слова в соцмережах ні про війну в Грузії, ні про війну в Сирії. Ніяк їх не підтримувала. Мені було байдуже, каюсь.
Я україномовна від створення світу, але ніколи не піднімала мовного питання на своїх сторінках. Я родом з заходу України, де нелюбов до всього москальського — це маст хев і маст борн.
Я трохи зм’якла в цьому плані коли переїхала до Києва. З часом мене перестали дивувати «пєрєдайтє за праєзд» і «сколька стоїт».
Маю купу друзів, які спілкувались російською, хоча зі мною, зазвичай, переходили на українську. Я ніколи не сказала їм і слова про мову.
Не казала й досі, бо чомусь думала, що все вже вкрай очевидно.
Після розкриття звірств в Бучі мене почало тошнити від російської на фізичному рівні. Такого не було навіть до переїзду в столицю.
Глава всія орків сам сказав, що «російська імперія» (в його голові) закінчується там, де закінчується русскій і вєлікій язЫк.
Мова — це кордон.
Мова — це пароль.
Мова — це безпека, якщо хочете.
Якщо наші зірки шоу-бізнесу, публічні люди, які весь час були російськомовними, і ми це споживали, які самі ж кажуть, яка українська красива і тирим-пирим НЕ переходять на українську, оправдовуючи це тим, що якась частина їхньої аудиторї з Росії «може почути правду про цю війну на їхніх пабліках».
Ха-ха-ха. І це при тім, що в росіі вже заблокували всі притомні соцмережі, де можна наткнутись на альтернативу думку.
За російську мову всі 30 років не було ніякого переслідування. Хоча ще в 2014 лозунгом війни на Донбасі було «звільнення російськомовного населення». Відтоді невеличкий здвиг в напрямку всього українського таки спостерігається.
Зараз теж нема цькування через російську. Зараз через російську українців просто вбивають без розбору. Здається, цькування було б в рази приємнішим і життєдайнішим.
Вбивають дітей, дорослих, інвалідів… Російськомовні вони чи ні, ракетам і бомбам якось всеодно.
Але нам не може бути всеодно!
Нарешті не має бути всеодно!
Звертаюсь до християн: вимкніть бажання рятувати російський народ, співчувати їм. Хто хоче прочитати альтернативну інформацію — знайде таку можливість. Не оправдовуйте і не толеруйте російське і похідне від нього. Моліться за них, але не толеруйте.
Біль по-українськи — це смертельно боляче. Але лише нам…
