УЯВЛЕННЯ ІНОЗЕМЦІВ ПРО УКРАЇНУ
1 min read
Окрема цікава, як на мене, тема — уявлення іноземців про Україну.
От якщо переглянути, як ми презентуємо Україну в світі, то це завжди… що?
Соняшник, так. Лани, так.
Дуже люблять у матеріалах про Україну подати українське село, вівчарів. Народні строї (при чому шароварні). Коротше, Україна —це щось незрозуміле, що застрягло у 19 ст.
Я усвідомила, як це впливає на уявлення про нас, після кількох питань, які я чула про Україну від іноземців.
Один американець спитав: а у вас є дороги і отакі траки (фури)? Я дуже здивувалася цьому питанню, ну, ок, думаю. “Є”, кажу.
Далі одна жінка вже тут, у Британії, спитала, чи знаємо ми, що за собаками треба прибирати. Вона спитала це на випередження, Латка навіть ще на землю не встигла ступити, не те, що покакати.
Ще було, як один нагадував дітям, що сміття треба викидати в урну. Так, наче українці якісь дикуни, що щойно злізли з пальми і не зовсім освоїлися у світі, де є смітники.
Ще одна дівчина спитала, чи мої діти мали змогу бачити в дитинстві популярні фільми і чи знають вони, хто такий супермен…
І ці жінки, і той хлопець — не винуваті. Україну показують як країну відважних варварів, що боронять свою землю. У цих варварів були каміння і палки (коктейлі молотова), але їм дали зброю, ура.
На книжкових виставках стенди з пластиковими соняшиками. В інформаційних матеріалах досі купа всього про майоліку, петриківку, вишиванку — і це чудово. Але нема статистики з освіченості населення, чи, наприклад, ступеню розвинутості громадянського суспільства чи того, скільки людей в ІТ.
Привабливий та екзотичний образ сільської хати (бажано — під стріхою) створює хибне уявлення, чим є Україна та українці.
І біда в тому, що на державному рівні досі нема уявлення про те, який образ України транслювати. Ким ми є? Хто ми? Яка наша візія майбутнього?
Яка, до речі? Яка наша національна ідея? “Від’їбіться від нас!” — відверто хуйова національна ідея, але, схоже, це єдине цілісне коротке бачення, яке ми спродукували за останній час.
Нумо говорити про це!
